Розділ «Частина Третя»

— Чого вони так? — дивувалися реєстровці. — Граються з бусурменами, чи що?

— Спитай у гетьмана, то його витівки.

Виждавши час, коли татари цілком розпорошили свої сили, Сагайдачний під кінець ночі наказав непомітно вийти з шелюги. Тільки щоб ніхто не побачив козацької тіні, не почув кінського храпу, навіть копита коней козаки обмотали передчасно заготовленим ганчір'ям.

У шелюзі лишились одні пушкарі при гарматах.

— Без ніякого шуму добираємось до міста! Хай додивляються невірні свої едемські сни! З богом!..

Коли урвалися в приземкувате глиняне передмістя, козаки дали волю своїм горлянкам.

— Хотіли йти на нас, та ми вам ребра порахуємо!

— Паліть бусурменські гнізда! Щоб сліду їхнього не лишилось!..

Ілляш урвався до міста в числі перших, він не відставав від гетьмана, інші реєстровці виходили з шелюги по сотнях і вливалися в потік наступаючих, дорога не давала змоги розширити вихід козаків.

Тарануха і Левко не покидали один одного навіть у тісних татарських задвірках, рубали охоплених панікою сонних ординців без усякої пощади. Поруч чули голос Покрови та інших товаришів з їхньої сотні.

Люто розправлялися з татарами звільнені невільники.

Місто одразу запалало, його вулиці усіяли трупи. На центральному майдані збилися високі ординські кантари[225] та ще якісь підводи з військовою здобиччю, увішані саквами коні. Туди зібралися жіноцтво та дітвора, вигнані до Криму з ясирем. Крики, ридання, ревище буйволів, іржання коней злилися в суцільний гамір.

Передові козацькі загони, охмелілі від успіху, стали гнати татар, котрі вже опам'ятались і чинили все більший опір, за місто, вглиб Криму, та гетьман наказав завертати їх:

— Ми не готові до походу в Тавриду. Там завершується збір орди!

Сотники повертали козаків назад до обжитого лісового масиву. Козаки та звільнені невільники на татарських конях, озброєні хто чим, обтяжені полоном, неохоче корились. Трофеї і відбиту худобу невільники гнали до Дніпра, туди відправляли поранених, козаки зникали поміж шелюги.

— Жаль, що не вискочили на півострів!

— Всипали б нам перцю з шафраном!

— Припинити балачки! Не диміть тютюном!..

Татари, займись тим, могли б виявити їх без будь-яких труднощів, навіть по свіжо зламаній шелюзі.

Коли спав відтік козацтва та обозу з палаючого міста і настала тиша, реєстровці затаїлись, боялись зайвий раз поворухнутись. Так тривало довго, а потім через палаюче місто повалила татарська кіннота. Були то свіжі сили, очевидно, викликане пашею підкріплення. Та тільки татари досягли центрального лісового масиву, як шелюга заходилася плювати на них гарматними ядрами і прицільним вогнем козацьких рушниць. Навіть козаків вразили «органки» — пристрої з кількома мушкетами в одному ложі, які давали одноразовий залп.