TextBook — А як се?
Шморгнула Леся носиком востаннє й каже:
— Як народжується ото така бісурканя, як я, то наділяє її Матінка Божа великою могуттю. Може вона гори пересувати, відстані долати величезні й бувати у двох світах. Але сила ця не безмежна…
Тут вона знову зарюмсала, похнюпивши носа.
— Та годі, годі вже! — каже їй Михась. — Ото вже плакса! Та й що?
— А те, що розтратила я її, як оті три дива вчинила, — праліс, річку й огонь…
— І що ж тепер буде?
— Буду тепер звичайною чарівницею… — відказала Леся. І знов захлипала, втираючи носа подолом сорочки. — А все через тебе…
— Через мене?!
— А певно! Завжди треба тебе од лиха одбороняти… як не в одну халепу влипнеш, то в другу! А ще козаком звешся!
— То се я винен, що вся пекельна могуть завзялася на мене?! — вигукнув обурено Михась. — Назначили мене сили небесні сеє діло до скутку довести, то куди ж я дінуся! Така вже доля — що в мене, що й у тебе…
Утерла слізки Леся, зітхнула сумненько й каже:
— Ну, нічого не вдієш… що назначено, того й конем не об’їхати! Так уже воно в книгах небесних записано…
— От бач, а ти визвірилася на мене, мов тая тигра!
— Та дарма… Як на добре діло воно пішло, то вже нехай… Господь милостивий!
І, сказавши теє, звелася на ноги та й махнула рукою.
— Що ж, ходімо…
— Куди? — питає Михась.
— А ондо бач, дим курить при березі?
Глянув Михась, коли ж і справді: здіймається за купою верболозу стовп диму — таке, наче хтось багаття розклав та вечерю варить.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 78. Приємного читання.