TextBook Обух і очі вирячив. Завмер на мить, тоді голову задер і каже сердито:
— А я осьо покепкую комусь там! Як візьму нагайку, то будеш ти в мене бідне! Ану вилазь, хто там сховався!
Михась із Лесею насилу стрималися, щоб не зареготати. Зиркнули одне на одного та й порозумілися враз: нахилилася мала бісурканя й прошепотіла щось пардусові на вухо. Звівся той, виліз із-за куща, позіхнув, показавши гострі зубиська, та й почав помалу спускатися до багаття.
— Господе, твоя воля! — видихнув характерник, уздрівши здоровезного цяцькованого котиська, що із бичка завбільшки був. — А се що за проява?!
Коли ж тут і Михась із Лесею повиходили з тої лози. Глянув на них Обух, щось хотів було сказати, та тільки борлаком смикнув.
— Слава Дажбогу, — каже першою Леся.
Обух знай мовчав і тільки дивився на них обох. А тоді й головою похитав.
— Еге, оце дівка! Одна брова варта вола, — а другій брові й ціни нема… То се вона тебе сюди допровадила?
— А хто ж! — каже Михась. — Щоб не вона, то пропав би! Якби ти бачив, що за зміюка за нами гналася… А здоровезна, а хижа, що страх Божий!
А Леся й зашарілася, наче маківка в житі.
— Та що я там зробила… — каже засоромлено. — Всі ми батькові Трояну служимо, то що ж!
Коли ж тут заіржало щось на оболоні. Зиркнув малий козак, аж до них гнідий біжить. Зрадів, що хазяїна бачить, і давай його за вуха губами хапати. А тоді на радощах став диба і заходився гасати берегом туди-сюди та вибрикувати, аж курява здійнялася.
— Ти ба, — каже Михась, — і коник мій знайшовся!
— Та ми всі уціліли… — каже йому характерник. — То на тебе наслали з того світа тую зливу і повінь, та чомусь не вийшло в них нічого!
— Мабуть, чуває над ним сила Господня, — каже Леся.
— Та ще й одна чарівниця мала помагає йому… — підморгнувши, каже Обух. І до Михася: — Таланить тобі, сину… і красуня, й розумниця — золоте дівча! Про таку ото в давніх піснях співається:
Як до церкви йшла, то зоря зійшла,
А із церкви йшла, то друга зійшла.
Пани її стрічають, шапки здіймають,
Шапки здіймають, у неї питають:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 80. Приємного читання.