TextBook — Безпремінно, — вклонився звіздар князеві. І до Барабаша: — Гайда, обревку нетесаний!
II
Михась виїхав на берег, і гнідий заіржав, хвиськаючи себе хвостом по боках і обтрушуючи останні краплини води.
— І як ця річка зоветься?
— Оржиця, — відказав Обух, підтягуючи попругу. — Менша сестра Сули.
— А чого менша?
— Бо притока. — Обух поправив вуздечку і, молодцювато хекнувши, плигнув у сідло. — Гайда, сину… ще не одну річку доведеться долати!
— А кудою поїдемо?
— А ось тут стежечка через мочарища… може, виберемося нею в степ!
Вони заїхали у плавні, й довкола відразу ж задзижчали комарі. Коні брели по коліна в каламутній нетечі, укритій зеленою ряскою. Комиші були такі високі, що комонники ховалися у них з головою.
— По лівому березі Дніпра скрізь отакі болота, — сказав Обух, що їхав попереду. — Як прийшов Батий в Україну, то люде відступили в ці мочарища й селами там понаселялися… Пробували татаре їх узяти, та потопилися у багнах!
— А багато ще нам треба буде річок перепливати?
Обух зітхнув.
— Ого, сину… тут їх сила-силенна! Поки до Голуня дістанемося, то доведеться здолати Удай, Сулу, Хорол і Псел… а озер, боліт і малих річок та потічків і не злічити!
— То ми оце на Дубні прямуємо?
— Та певно ж… Як від Заруба до Більська пряму провести, то проляже вона крізь Яремине гніздо. Але ми, звичайно, гака накинемо, щоб поминути його стороною.
— Шукають нас, либонь…
— Авжеж. Як на мене, знають вони, куди ми їдемо…
— Звідки?
— Доста у них різних підглядачів та поплентачів…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 8. Приємного читання.