TextBook — Хлопчина, років з дванадцять. В жупані з чужого плеча і шаблею при боці — либонь, поцупив десь. Називає себе слугою вашим рукодайним…
— Барабаш! — вигукнув звіздар.
— А що він хоче? — втомлено поспитав Ярема.
— Каже, звістки привіз… та розмовляти буде лише з вашою милістю.
— Ото вже пройдисвіт! — зареготався Мурмило. — Таки винюхав щось!
Князь гостро зиркнув на нього.
— Ти так гадаєш?
— Авжеж! Це з тих, що без мила скрізь пролізуть. Як ото в селі кажуть: хоч дурний, та хитрий.
— Гаразд, Францішку, давай його сюди! — звелів Ярема.
За кількоро хвиль двері знову відчинилися, і маршалок запровадив до покою опецькуватого хлопчину в жупані до самісіньких п’ят.
— Здоровенькі були, ясновельможний пане! — уклонився той з порога. — Нехай жива та здорова буде і ваша жінка, і діточки, і вся рідня ваша, хай живуть і пасуться ваші воли, і бички, і корови, і вівці…
— Ти хто? — урвав його князь.
— Вірний слуга і підніжок вашої милости, потомственний городовий козак Барабаш! Прибічник владаря землі й неба, господа нашого Чорнобога, що вічно живе там, де ні дня ні ночі немає…
Князь нетерпляче перепинив його.
— Чого добивався до мене?
— Дозвольте все до ладу розказати, ваша милість.
— Дозволяю.
— Дякую за ласку, ваша милість. Як узяв ото пан Мурмило мене до вас на службу, то я не їв і не спав, а знай вистежував того обіясника Михася, щоб його чорти вхопили та потягли до пекла! Нещодавно брався я на Переяслов та й дорогою заїхав до рідні, що в Баришівці живе. І два дні там не пробув, аж бачу — сидять у шинку ці два урвителі й горілку п’ють! Уявляєте? І Богун з ними, ваша милість.
— Знаємо ми це все… — буркнув Мурмило.
— Не перебивай! — махнув рукою Ярема. І до Барабаша: — Та й що?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 4. Приємного читання.