TextBook — Еге ж.
— То давай поможу.
— А поможи, козаче! — І до Михася: — А ти, хлопче, лізь нагору та топчи.
Характерник узяв дерев’яні вила, що стояли під хлівом, і заходився разом з дядьком закидати сіно до стодоли. Як виросла ціла купа, Михась видерся на неї й заходився гуцати, щоб копиця осіла.
— Тютюнцем почастуєш? — поспитався дядько в Обуха, коли вони впоралися з тим ділом.
Характерник утер чоло й дістав кисета.
— Кури на здоров’я, чоловіче добрий!
Вони посідали на колоді й задиміли люльками. З хати виглянула господиня.
— От молодці! — сказала вона. І до дядька: — Семене, Іван осьо прийде, то й будемо вечеряти!
Дядько понуро зиркнув на неї.
— Та ні, Килино, я додому…
— А то чом?
— Та ще ж поратися!
— Хліба-солі не хочеш у мене з’їсти! — докірливо сказала Килина. — Брат називається!
— То це сестра твоя? — попитався Обух, пахнувши люлькою.
Дядько сплюнув набік.
— Еге ж… А ти відкіля їдеш, козаче?
— З Січи.
— А-а… І що чутно на білому світі?
Обух мовчки стенув плечима.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 12. Приємного читання.