TextBook — То сідай на поводового!
У темряві залопотіли крила, і на плече характерникові сів Кирик.
— Що там? — поспитався Обух.
— У слободі вже.
— Що роблять?
— Допитуються.
Характерник озирнувся. Семен вже сидів охляп на поводовому. Михась насилу стримував гнідого, який крутився на місці й неспокійно хоркав. Темно було, хоч в око стрель.
— Нічого не забули? — поспитав Обух.
— Та начебто ні…— буркнув Михась.
— Тоді гайда!
Вони помалу рушили з місця. Килина стояла і дивилася їм услід. Ще чутно було, як шелепають копита у високій траві, потім зашелестіли очерети, хлюпнула вода — і все затихло.
III
Два дні їхали характерник з Михасем присульськими степами, аж на третій увечері блиснула перед ними річка, що бігла в долині. Широка була вона і повновода, а на пагорбі при березі височіли якісь руїни — чи церква без верха, чи то розвалений замок.
— Оце, сину, тобі Удай… — сказав характерник, спиняючи коня. — Тут і на ніч станемо, бо зморилися вже, що й сил нема…
— А то що? — поспитав Михась, киваючи на ту озіяку.
Характерник зітхнув.
— А це, сину, був колись католицький монастир… Як ішов сюдою Наливайко, то розорив його дотла.
— А ченці?
— Вирізали їх упень.
— Сам бачив?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 35. Приємного читання.