TextBook — Багацько?
— Із десяток.
Обух ухопив на лаві свою шаблю.
— Сідлаємо коней — і гайда! — звелів він Михасеві.— Хутчій, хутчій!
Вони вибігли до сіней і похапали збрую, що висіла на стінах. Надворі вже смеркло. Козаки нагинці пройшли городом і опинилися на леваді, де паслися коні.
— А їсти в нас геть нічого нема… — пробурмотів Михась, затягуючи попругу на своєму гнідому.
— Осьо я вам несу! — вигукнула Килина.
Вона виринула з темряви і подала Михасеві здорову полотняну торбу.
— Ого, — сказав малий козак, — тяжка яка… Тут, певне, самі шинки та ковбаси! А я їх знаєте як люблю!
— Бувай здорова, молодице! — сказав характерник, вилазячи на коня. — Може, ще зустрінемся на сім світі, як Бог дасть!
— То нечистий більш не прийде? — поспитала Килина.
— Ні, жінко добра, звів я його унівеч ще й у пеклі замкнув… А щоб минало всяке лихо твою оселю, намалюй на сінешніх дверях Дажбоже свастя, а на хатніх — образ Матери Лади!
— А який він?
— А ото такий, як тризуб, що на давніх глечиках намальований…
Нечутно підійшов Семен і спинився біля Обухового коня.
— Знаєте, кудою їхать? — поспитався він.
— Та поночі ж! — буркнув Обух.
— Є стежина через плавні. Але самі не втрапите… там такі багна!
— Покажеш?
— Еге.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 34. Приємного читання.