Семен потягнув із люльки.
— Сіно я й сам поперевертав би, — сказав він. — А от що з клятим небіжчиком удіяти! Бачив, яке лихо?
— Авжеж.
— І звідки воно на нас оце окошилося?
— З пекла, звідки ж іще.
— То се чорт?
— Та вже ж не той чоловік, которий умер давно! Чортяка, та ще й добрячий…
Дядько покрутив головою.
— І що ж тепер?.. — поспитався він по хвилі.
— Та що! — буркнув Обух. — Робити щось треба…
З хати вийшла Килина.
— Господине! — погукав характерник.
— А що?
— А йди-но сюди, голубко… — І коли вона підійшла: — Сядь-но коло нас!
Молодиця вмостилася на колоді й боязко зиркнула на Обуха.
— Бачила, що вчора було?
— За вечерею?
— Еге.
— Бачила, дядьку…
— Віриш тепер, що то чорт, а не чоловік покійний? Чи і досі не віриш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 25. Приємного читання.