TextBook Килина довго мовчала.
— Не Іван се! — нарешті сказала вона. — Бо він… ну, він…
Вона затнулася.
— Що, холодний? — криво посміхнувся Обух.
— Еге ж, неначе крига!
— Господе, твоя воля! — перехрестився Семен. — І звідки се лихо на нас узялося!
Обух покивав головою.
— А певно, що холодний! Чорт завжди такий, бо душі в нього нема…
— Не знаю, козаче… Тільки чує моє серце, що смерть за плечима стоїть. — Килина знову помовчала. — Ти наженеш його?
— А ти хочеш?
Вона безтямно глянула на характерника.
— Зведе він мене зо світа…
— Проси що хочеш, запорожцю! — встряв Семен. — Шкода ж сестру — самі ми з нею на світі лишилися! Як жили ми коло Брацлава, то всеньке кодло наше татаре у бран зайняли, а батька з матір’ю зарізали… оце тільки й роду в мене!
— Подумати треба!.. — буркнув Обух. — Непросте це діло…
— Паровицю волів дамо! — вигукнув Семен.
Обух махнув рукою.
— Нічого не треба нам, люде добрі! За це плата не береться…
— Але як харчів дасте, то візьмемо! — укинув Михась. — Бо в нас уже нема нічого!
— Та замовкни ти, пуцьвірку! — глянув на нього характерник. І до Семена: — Значить, зробимо так… Вівці у вас є?
— Еге ж. А що?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 26. Приємного читання.