TextBook — Надвечір треба буде одне ягня. Знайдеш?
— Угу.
— Та й що? — звела голову молодиця.
Характерник підвівся.
— Там побачите, що буде! А зараз гайда сіно перевертати… — І до Килини: — Спробуємо помогти тобі, небого!
Як сонце вже похилилося до небокраю, а над мочарищами послалася сива прохолодна імла, Обух кинув граблі на покіс і втер чоло рукавом.
— Тяжкий же ваш хліб, гречкосії!.. — втомлено сказав він. — Це не козакувати, звісно…
— Шаблею ворочати легше, еге? — поспитався Семен.
— Козак — як той птах небесний: він не сіє і не жне, а з ворогів здобич лупить та п’є і гуляє,— сказав характерник. — Та й лицарем почуваєшся, а не орачем якимсь…
— Я козак Мамай, мене не займай! — укинув Михась.
— О-то-то! — закивав характерник. — А сіно перекидати — останнє діло…
— Та воно так! Тільки де ви тої здобичі набрали б, панове лицарі, якби не ми… — Семен зітхнув. — То що з нашим лихом буде, козаче?
Обух притулив долоню над чолом.
— Сонечко вже заходить… — сказав він. — А отара твоя близько?
— Та оно попід гаєм хлопці пасуть!
— То неси ягня… — звелів Обух. І до Михася: — А ми гайда до річки!
Вони спустилися у берег. Од води тягло прохолодою, мокрим жабуринням і терпким духом верби. Десь у комиші бовтнула рибина.
— Обуше! — торкнув його за лікоть Михась.
— А що?
— А як показати мерцеві Троянів Ключ?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 27. Приємного читання.