TextBook — Тільки ж, мабуть, не застанете його…
— А чом?
Почухав потилицю гречкосій.
— Кажуть, узяли його ляхи вчора і в кайдани забили. В цюпі тепер сидить.
— А за що?
— Буцім недобре щось замишляв супроти Польщі та його милости короля…
Зсунув шапку на потилицю характерник і вдарив коня нагайкою. Пустили вони коней учвал і гнали, аж попереду гай стало видко. Тоді збавив ходу Обух і обернувся до Михася.
— Кепські наші діла, сину!
— А що?
— Заклювали круки нашого сокола… Ума не приложу, звідки вони дізналися про нього!
— Та й то правда, — каже Михась. — Ми й самі того не знали донедавна… То що робити будемо?
Подумав Обух і каже:
— Поїдемо на хутір. Напевно ж, там хтось лишився, то скаже нам, що там насправді сталося…
І знову погнав коня. Та не встигли вони у гай заїхати, як затупотіли позаду копита.
— Стій, стій! — заволали грубі голоси.
Озирнулися козаки, а там жене учвал душ із десять. Усі з оружжям, у жупанах та свитах козацьких, а один у панцирі й шоломі з місюркою.
— Тікаймо! — зойкнув Михась.
— Коні потомлені,— каже Обух. — Не втечемо! Стань.
І спинив коня. Тут наздогнали їх козаки і оточили вмить з усіх боків.
— Се ви на хутір до Хмеля дорогу питали? — каже той, що у панцирі з шоломом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 110. Приємного читання.