TextBook — Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся!
— Та чортів у пеклі поздоров од нас!
Та й поїхали. Як затих удалині тупіт кінських копит, глянув характерник на Барабаша й каже:
— Ну, тепер і на тебе черга дійшла… Злазь із коня, собачий сину!
А той рукою в бік узявся й питає:
— По якому праву судити мене збираєтеся? Я слуга його милости князя Яреми, а ви хто такі? Нетяги, голодранці, леґейди!
— А ти не знаєш чи що? — каже Михась, підходячи до нього. — По козацькому праву… де два козаки, там третього судять! А ти славу козацьку скаляв, до ляхів приставши, та ще й крадіжку вчинив у Січі, ледащо!
Понурився Барабаш, бо нічого було йому сказати — ще тоді завелося козацьке право на світі, як і князів у Києві не було, та, либонь, і Києва самого. Зліз він додолу і став, похнюпивши голову.
— Скидай жупан! — каже йому Обух.
Розстебнув петельки Барабаш, завовтузився, плутаючись у рукавах, та й сповз жупан у пилюгу.
— А тепер шаблю!
І шабля полетіла на землю, зблиснувши золоченим руків’ям.
— І запоясника, которого у Січі украв!
І кинджал турецький, саджений шляхетним камінням, упав додолу.
Лишився Барабаш у сорочці та шароварах рядняних, — де та й пиха поділася! Голову опустив на груди і зиркає спідлоба.
— Що, — питає,— заріжете мене тепер?
Сплюнув Обух і каже:
— Забагато чести для тебе буде, чортів сину! Ми оружжя козацьке не на теє носимо, щоб собачою кривлею його каляти!
— А що зробите?
— А нічого!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 106. Приємного читання.