TextBook — А що, — питає характерник, — у Січі нас так і вважають злодіями?
Спохмурнів Богун.
— Хто вважає, а хто й ні…— каже. — Та дідько їх бере — як приведете правдивого гетьмана, то зніме він із вас цю ганьбу!
— Дай, Боже, щоб так сталося… — замислено каже Обух.
Михась тут і позіхнув.
— Оце, — каже, — як упаду спати, то і з горлача не збудите мене!
— Ну, то ходімо до мене, — каже Богун.
Та й повставали зі столу і подалися до тої хати, де його стація[57] була.
Хоч і зморився Михась, та кепсько йому спалося. Знай крутився та перевертався з боку на бік, а допіру заснув, як чує, трясе хтось його за плече.
— А що? — питає малий козак.
— Вставай, сину, — каже йому характерник.
Зирнув Михась, коли ж надворі глуха ніч.
— То ще ж ніби й рано!
— Їхати треба хутчій… прознали за нас кляті ляхи!
Михась тут і зірвався на ноги. Не питав більше нічого — засідлали вони коней та й вивели з двору.
— А Богун де?
— Тут я, — каже той, держачи жеребця за гнуздечку. — 3 вами поїду!
— А що ж скоїлося?
— Вернулася вночі хоругва, що ходила ото на татар. Орди вона не здогнала, та здибався їй гонець од князя Яреми з листом до намісника… А в тім листі знаєш що?
— Ні,— каже Михась, позіхаючи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 100. Приємного читання.