— А батько ж твій хто?
Насупився Михась.
— Батько мій під Кумейками поліг. А дід із січових козаків був!
— А звали його як?
— Чурай.
— A-а, — каже хтось із ляхів, — чули… За Наливайківщини чимало він нашої крови пролляв!
Похитав головою намісник.
— Отакі вони всі тут, — каже. — Виріжеш їх до ноги, аж глянь — за десять год знов уродиться сього насіння, що й не злічити!
От випили козаки по чарці, то Богун і каже:
— А ми як зачули, що орда переправилася на руський берег, то й погнали за нею трьома куренями. Була в мене думка перейняти вас та до Києва допровадити. Як же ж за вами і слід захолов! Приїжджаємо до Кодака, а тамтешні козаки і кажуть, що зловили вас ляхи у Чорній балці…— Глянув Богун на Михася й похитав головою. — Але ж і шибеник ти!
— Та й себто? — питає Михась, наминаючи ковбасу.
— А хто панові Гродзицькому вуса чорнилом намалював, га? А булаву над ложем повісив, що замалим і друге око йому не вибила?
— А що, — питає Михась, — кепсько хіба вийшло?
— Та ще й як лепсько! — зареготався Богун. — Вже за теє всі козаки на Самарі балакають, а Січ, либонь, аж гуде од тої звістки! Одного не второпаю: як же ви з тої кріпости видосталися?
Обух і розповів за все, що з ними в дорозі було. Як ото скінчив, то Богун і каже:
— Дивнії ж діла твої, Дажбоже! Не думав і не гадав я, що стільки нечисти в Україні водиться…
— На те, — каже характерник, — й козаки, щоб нечисть воювати! Якби нечисти не було, то й козаки звелися б. Жили б на сій землі писарі нікчемні та гречкосії вбогі, що тільки плодитися вміють, мов ті зайці…
— Та воно й правда! — каже Богун.
— То ти тут з козаками? — питає характерник.
— Еге ж, — каже Богун. — Як зачув князь Ярема за орду, то попросив у нас помочи. Тільки отаманом над ними Скубрій, а я їду з листами до митрополита в Київ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 99. Приємного читання.