TextBook Аж сниться йому над ранком дивний-дивний сон. Наче відчиняються двері й заходить до повітки дівча. У білій сорочці воно, гаптованій по коміру й рукавах барвінком та калиною, вінок на голові, й коси, мов золото щире. От стало воно над ним та й каже:
«Михасю»!
Хоче він щось сказати у відповідь, та ні рукою, ні ногою не може поворухнути, — такий тяжкий сон обліг його.
«Михасю!» — знов каже дівча.
Треба проснутися, думає він. Та щось неначе скувало всеньке тіло, — навалилася на нього якась нечиста сила й не пускає.
«Михасю, прокинься»! — каже дівча.
Насилу поворухнувся він та й утямив одразу, що це Леся прийшла.
«А що»? — питає.
«Прокинься хутчій, а то лихо з вами»!
«Як я ж не можу…» — каже він.
От нахилилося дівча над ним і поцілувало, — міцно-міцно, аж голова йому обертом пішла. Допіру теє сталося, як схопився малий козак зо сну та й сів, протираючи очі…
Дивиться, аж лопотить крилами над ним Кирик, а характерника немає — тільки сіно прим’яте, де той лежав.
— Отсе діла! — каже Михась. — А куди ж се він подався?
— Не балакай дарма, — каже йому крук, — а за мною хутчій! Батько твій січовий у біду потрапив!
Тут зірвався Михась на ноги, шаблю під пахву та й надвір притьма.
Стояла в дворі якась химерна голуба сутінь, і так пахло квіттям, що Михасеві аж у голові замакітрилося. Ступає він по землі, а його хилитає з боку на бік і світ увіччю крутиться.
— Хутчій, хутчій, — підганяє його крук, — поки сонце не зійшло! Бо як виткнеться воно над обрієм, то вже й не поправиш нічого!
— А куди ж бо йти?
— У ліс! — каже крук.
Та й полетів уперед.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 85. Приємного читання.