TextBook Метнувся Михась уперед та й зірвав тую шапку. Дідько й остовпів од несподіванки — вмент усі в церкві його побачили!
— Чорт! Чорт! — зарепетували люде.
— Де?
— Оно, оно! Бий його!
— Так ось хто сорочку на мені заголив! — скрикнула тая дівка — та поплювала в кулак і як затопить чортяці в пику!
— Тікаймо! — каже Леся.
Та й ухопила Михася за руку і притьма із церкви. А там колотня та рейвах почався — спірвали козаки та молодиці того дідька і давай його лупцювати. Вищить нечистий, мов порося, а Михась із Лесею женуть через поле, аж дух із них випирає. Ось і долина вже близько.
— Здається, втекли… — каже Михась.
— Ні,— тяжко дихаючи, каже Леся, — від нього не втечеш… А ось і він!
Мов з-під землі, вродився перед ними нечистий. Око підбите, з писка кров юшить, та очі аж горять од ненависти.
— То се ти, — каже, — вражий сину, таку капость мені утнув?!
— Ну, я! — каже Михась. — Та й що?
— Оддай мою шапку!
— А дзусь!
— Оддай, а то гірше буде!
— Овва!
— Востаннє кажу, оддай!
Вихопив малий козак запоясника й блиснув ним дідькові перед очима.
— А отсе бачив?
Зареготався нечистий, аж кутні стало видно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 55. Приємного читання.