TextBook — Таж певно! Покроплю я тебе отсим варивом відьомським, то поведе воно тебе не куди, як на Лису гору… От як жеребець твій копитами землі торкнеться, тоді лишень можеш їхати, куди захочеш.
— А літати?
— А літати вже ні!
Насупився Михась.
— Одного не можу я второпати, — каже, — кому ж таки твоя бабуня служить — Триглавові чи Батьку Дажбогу?
— А ти бачив, якою вона зробилася? — питає Леся.
— Ну, бачив…
— Ото така вона доправди і є. За дня ходить вона старезною бабою і вдає з себе відьму, а насправді вічно молода й гожа… Усе те дано їй для того, аби вивідувати, що пекельна сила замишляє. Як ото дізнається вона про щось, то посилає до Иру Дажбожого ластівку, що живе он у нас під стріхою…
— А чого ж на мене вона завзялася?
— Бо не хоче, щоб кров людська ллялася… Тільки ж того, що в небесних книгах записано, і конем не об’їхати, сам знаєш!
— Так воно так… — буркнув Михась.
— А зараз, — каже Леся, — зробимо ще одне діло… Ножа не згубив?
— Ні.
— То забий осьо сюди його! — та й показала на сволока, де Коштрубове свастя було випалене.
— А нащо? — витріщив очі Михась.
— Як спіткає тебе лихо, — каже Леся, — то з-під сього ножа побіжить кров… Побачу я та й прийду тобі на поміч.
— А ти можеш?
— Та я багато чого можу… — каже мала бісурканя. — Шкода тільки, не безмежна моя сила!
Дістав Михась запоясника та й завагався — діда-небіжчика дарунок! Пошукав тоді він у саквах, знайшов кривого турецького кинджала й загнав його у сволока.
Зітхнула Леся сумненько.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 59. Приємного читання.