TextBook — Де се було?
— Шкода й балакати… далеко звідціля!
От і вечір уже скоро. Вийшли Михась із Лесею до озера та й посідали на тій вербі.
— Завтра Зелена Неділя, — каже Леся. — А в ніч проти сього свята кояться ріжні дива… тільки не треба тобі знати про них!
— То нащо ти мені про сеє кажеш? — питає Михась.
— А того, що сеї ночі ти можеш покинути цю долину… Нелегко се буде, та як слухатимешся мене й не злякаєшся, то, може, поталанить нам!
— А що треба робити?
Леся зітхнула та й каже:
— Ну, спершу треба дістати шапку-невидимку…
— Нехай Господь милує! — каже Михась. — А хіба ж вона є на світі?
— Є, та взяти її трудно!..
— А то чого?
— А от побачиш!
Як смеркло і на небі висипали зорі, повело дівча Михася до хати. Відьма сиділа на присьбі й, уздрівши, як ідуть вони, побравшись за руки, аж ціпком гупнула об землю спересердя. А Леся минула її та й каже:
— Ножа маєш?
— Угу.
— Отам на покуті росте три стеблини гороху… зітни їх, тільки хутко!
Дістав Михась свого запоясника та й попхався за стіл. Дивиться, у горщику під образами справді зеленіють три паростки. Зрізав він одну стеблину, зрізав і другу, а як третю почав стинати, то зойкнула вона людським голосом.
— О Господе!.. — перелякався малий козак.
— То нічого, — каже дівча. — Давай-но їх сюди!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 53. Приємного читання.