TextBook — А поглянь-но добре… на що воно скидається?
Зиркнув малий козак та й бачить: вода в тім озері чиста, мов сльоза, коло берегів осока росте, а саме воно продовгасте.
— Таке, — каже, — наче ногою хто ступив тут…
Леся й кивнула.
— Як ходив ото Батько Троян по світові, мов простий чоловік, то лишалися на землі його сліди… Небагато їх є, та місця тії замкнені для простих смертних. Живуть там лише чарівники, відьми та бісуркані, що служать йому.
— То се слід Троянів?!
— А певно! Простий чоловік може сюди потрапити, та вийти з цього місця не здужає. Чарівником треба бути, щоб покинути сюю долину…
— А як я сяду на коня та й поїду? — питається Михась.
— Хоч куди поїдеш, то назад вертатимешся!
Почухав Михась потилицю.
— І що ж отсе робити?
— Чекати треба… иншої ради нема!
— Та й довго?
— Он давай сядемо на тій вербі та побалакаємо, — каже Леся.
Над річечкою, що вибігала з того озера, похилилася стара-стара верба, — наче місток вона була, що аж на той бік можна було по ній перейти. От посідали вони на тій вербі, то Леся й каже:
— А дуже тобі хочеться їхати звідціля?
Михась зиркнув на неї приголомшено.
— Таж певно! Що було б мені тут робити?
— З нами жив би… — каже дівча та й зашарілося.
— Та у вас тут, либонь, і їсти немає чого!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 49. Приємного читання.