TextBook Та Леся перепинила її.
— Кров’ю він сплив і балакати не годен, бабуню… Хай спить!
Три дні марив Михась і кидався уві сні, мов навіжений. Четвертого дня насилу звівся на ноги, видибав з хати і сів на призьбі. Гріється на сонці й чує, як сила вертається до нього.
— Значить, ще не край мені…— каже сам до себе. — Певне, сам Господь держить мене в обороні!
Аж тут із садка почулася пісня:
Ой у полі сніг та дим,
Там соловейко гніздо звив,
Цілу ніч він щебетав,
Свою пташину викликав…
«А ця знай виспівує,— думає собі Михась. — Ото вже співуха!»
Коли ж тут і Леся з садка виходить.
— О, — каже, — то ти вже й на ногах! Міцний же ти, козаче!
— Було б мені, якби ти ту стрілу не дістала… — каже Михась.
Леся усміхнулася.
— То вже втямив, що не вороги ми тобі?
— Боже, збав! — каже малий козак. — Щоб не ти, то пропав би.
Леся й сіла коло нього на присьбі.
— То ти справді запорожець?
— А певно! — каже Михась.
— А як же ж до нас забився?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 45. Приємного читання.