TextBook — Їхали ми зо своїм батьком січовим на волость, — неохоче каже Михась. — А в полі коло балки опала нас орда…
— То ти втік?
— Угу.
— А той козак?
— Не знаю, — каже Михась.
Зиркнуло на нього дівча.
— А чого ж се ти в біді його покинув?
— Мене хтіли татаре взяти, а не його, — буркнув Михась.
— А чом то?
— Довго казати!..
Леся й головою похитала.
— Ох, козаче, химерний ти якийсь! І стріла тая уготована була тобі недарма, і до нас ти заїхав, наче провадило тебе щось, і на ноги отсе зіп’явся зашвидко після такої рани… Кому ти служиш?
— Батькові Дажбогу й Матері Ладі,— каже Михась. — А ти?
— І ми з бабунею теж.
— Так ти ж бісурканя! — вигукнув Михась.
— То й що?
— Хтіли нас бісуркані у бран зайняти коло Ненаситця, — каже Михась. — Слава Богу, поталанило нам!..
— Се которі бісуркані?
— Ті, що на вепрах їздять.
Дівча пополотніло.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 46. Приємного читання.