TextBook — Ох і любить він тебе!.. — каже Леся.
— Се брат мій рідний, — каже Михась. — Куди я, туди й він… один без одного не можемо! А хто його розсідлав?
— Я, — каже Леся.
— Видно, що ти бісурканя — сього коня навіть бувалі запорожці боялися!
А гнідий заіржав і давай вибрикувати по моріжку.
— Що се він коїть? — питається Леся.
— Показує, що в дорогу пора… застоявся, мовляв! — каже Михась. І до гнідого: — Поїдемо, поїдемо… та не сьогодні, а взавтра! Засідлаємо тебе удосвіта — і гайда!
Леся зиркнула на нього.
— Ти певен?
— Треба їхати… — каже Михась. — Дорога ще далека.
— Куди?
— На Київ.
Зітхнуло дівча та й каже:
— Не виїдеш ти звідціля, козаче…
— А чом би то?
— Замкнена сяя долина…
Михась і очі витріщив.
— Та як се — замкнена?!
— Ходімо до озера, — каже Леся. Та й узяла його за руку й потягла за собою, хоч він і опирався.
— Ну й що? — питається Михась, як вони опинилися коло озера.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 48. Приємного читання.