TextBook Да й звели понад Кодаком город-кріпосницю,
Ще й прислали до Кодака військо-чужаницю.
Зажурились запорожці, що нема їм волі,
Ні на Дніпрі, ні на Росі, ні в чистому полі.
Обізвався серед Січи курінний Сулима:
«Гей, давайте ж, хлопці, зварим клятим ляхам пива»!
Добре Павлюк та Сулима панів частували —
Ляхву вибили дощенту, Кодак зруйновали.
Як зачув се Конецьпольський, зобрав своє військо,
Обступили пани-ляхи Січу Запорозьку.
Да й повезли до Варшави гетьмана Сулиму
На тяжкую смертну муку ляхам на предиво…
Замовк характерник знову, а тоді й каже:
— Бачив я все теє на власні очі… ліпше було б і мені й на світ не родитися, як бачити таке! Самі козаки видали на смерть свого гетьмана… — Та й підвівся. — Що ж, сину, коні підпаслися, то їдьмо вже, мабуть…
Вже сонце сідало за овид, як стало чутно із Дніпра гуркіт Кодацького порогу. Спинив характерник свого коня та й каже:
— Оце тобі й Кодак, остатній поріг на Дніпрі… Звідціля вже жодної кріпости чи городища на Дніпрі немає до самісінького Кременчука!
— А до Києва ще довго? — питає Михась.
— Ого, сину… до Києва ще їхати і їхати!
Глянув Михась на Кодацьку кріпость, що бовваніла з правого боку Дніпра, та й каже:
— Отсе, значить, теє гніздо кляте! Як виросту я та стану кошовим, то розруйную його, що й цурки не зостанеться!..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 21. Приємного читання.