TextBook «Михасю, дитино»!
І тоді він утямив: се ж вільха озивається до нього материним голосом!
«А що»? — питається він.
«Тобі пора вирушати в дорогу… чого ж ти баришся»? — каже йому вільха.
«Як я ж не знаю, куди мені йти»! — у відчаї каже він.
А вона й питає його:
«А хіба ти не був на болотяному городищі?.. Ото туди і їдь, куди тобі сказали»!
Прокинувся малий козак, ноги з печі спустив та й сидить.
— Над чим так замислився, сину? — питає його характерник.
Михась і розповів йому про той сон.
— Еге, — каже Обух, — значить, треба поспішати… Сни не просто так сняться — се щурі да пращурі наші з того світа озиваються до нас!
Та й зліз із лежанки.
— Хутчій, — каже, — вмивайся та коней будемо сідлати!
— А снідати?
— У корчмі поснідаємо. Та в дорогу їдла прикупимо, бо в степах не розживешся… Гайда!
Як вивели вони коней з городища, Михась і каже:
— Напоїти треба… Я пожену їх до Дніпра, а ти йди до корчми та загадай, щоб порося нам спекли! Та чимбільше, щоб було що і з собою взяти…
— Добре, сину, — каже йому характерник.
Та й пішов.
Сонце насилу виткнулося над малиновим обрієм. Птаство галасувало у плавнях, і високо у небі ширяли орли-білокрильці. Понапував коней Михась і вже зібрався було назад гнати, коли ж це чує — гукнуло щось в очеретах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 88. Приємного читання.