Розділ «Книга перша Тінь Триглава»

— А тобі що до нього! — загомоніли козаки.

— Диви, лізе не в своє діло!

— Багатій тут знайшовся!

— Нам потішитися хочеться з козаком, а воно лізе!

— Не будете ви тішитися сьогодні, панове молодці,— каже Обух. І до козака: — Кому винен?

Той і показав на рудого запорожця із сережкою у вусі.

— Он тому, — каже.

Одлічив характерник двадцять золотих.

— Тримай, — каже рудому. — Поквиталися?

— Угу, — каже той.

Плюнув старий запорожець і києм жбурнув об землю.

— Щоб тобі,— каже, — добра не було, характернику! Таку забаву втеряли.

— Щоб ти сказився! — каже другий.

— Щоб тебе чорти взяли та в пекло потягнули! — каже третій.

Коли ж і осавул іде від канцелярії.

— Одв’яжи молодця, — каже йому характерник.

— А що?

— Заплачено за нього.

Поплював осавул на долоні та й каже:

— А звичай запорозький знаєш? І заплатив, а наостанку хоч раз по ребрах та треба врепіжити!