Розділ «Книга перша Тінь Триглава»

Взяв її Михась, поворозку на шию надів, а ляльку сховав за пазуху. Як опинилася вона в нього на грудях, стало йому так спокійно, наче він якесь добре діло зробив. Зняв тоді він ярмо з воза та й пішов волів запрягати, бо вже пора було й у поле їхати.

III

Минуло кілька день, та й забувся Михась за тую пригоду. А тим часом і сіяти почали — стільки роботи навесні, що ніколи і вгору глянути.

Якось надвечір поралися дід з онуком у дворі, аж заторохтіло щось попід частоколом. Дивляться, під’їжджає до воріт балагульський віз, а на передку чоловік сидить у киреї.

— Здрастуйте, — каже, — люде-небораки! Нехай живуть і пасуться ваші кури, гуси, свині та собаки!

— Здоров і ти, як не жартуєш… — одвічає дід. — А що доброго скажеш?

Зіскочив чоловік додолу й віжки на воза кинув.

— Отсе, — каже, — такий голодний, що й переночувати ніде! Зморився та в дорозі підбився, аж глядь — коло вашого хутора опинився. Як пустите до хати, то не буде вам за теє ніякої заплати.

Дід і всміхнувся під вусом.

— О, — каже, — се ти дотепно вимудрував! Мартопляс[15] чи що?

— Угадав, пане господарю! — каже чоловік. — Штукар я мандрований, тертий да практикований! Як дасте хліба кусок і в повітці куток, то багацько всього побачите, зарегочетеся ще й заплачете…

— А що ж такого ти нам покажеш, дядьку? — не втерпів Михась.

— Фиглі-миглі да всякі щиглі! — каже чоловік. І раптом витріщився на діда здивовано. — Гей, пане господарю, а що то в тебе таке?

— Де?

— А за пазухою!

Не встиг він теє сказати, а в діда під сорочкою щось як затріпоче! Замахав старий руками і давай по двориську бігати з переляку, а потім коміра розшморгнути здогадався — звідти курка і вилетіла, перелякано кудкудакаючи.

— Ху, — втираючи лоба, каже дід, — як се вона там опинилася?!

— Був якось і я перелякався, — каже штукар, — побіг да й у церкві сховався. Думав, боги помагають, коли ж там попи п’ють да гуляють! Захтілося отсе й мені чарку перехилити да ковбасою й шинкою закусити.

— То се ти мені тую курку за пазуху запхнув?

— А гарно вийшло, правда ж?