TextBook І з воза зіскочив.
— Стій, — кричить, — рябий! Стій, муругий!
Насилу він сказав ото теє, як щезло все — і глинисько, і гребля, і ставок. Дивиться малий козак, а воли коло броду стоять. Зиркнув на воза, коли ж торбину мов корова язиком злизала.
Він і шапкою об землю кинув спересердя.
— А нех йому всячина! — каже. — Так воно і вийшло, як той чоловік мені говорив!..
Та й більше нічого не сказав. Приїхав додому і розпрягає волів коло обори. Аж рипнули двері, й зі стайні дід виглянув.
— А чого се пригнався так рано? — питає. Коли ж глянув на волів і за голову взявся. — Де ж се ти гасав, іродів сину… он худоба геть у милі!
Михась і голову похнюпив.
— Лихо, — каже, — зо мною скоїлося, дідуню!
Та й розказав усе, як було.
Насупився дід, почувши, що то за диво з ним приключилося. Довго мовчав, а тоді погладив його по голові й каже:
— То нечиста сила тебе водила, сину… Лягай спати, а рано розберемося.
І пішов до стайні. А Михась ліг у стодолі та й заснув.
Над ранком йому приснився дивний сон. Таке, наче лежить він у стодолі, аж одчиняються двері й заходить отой чоловік, що торбину йому дав. Спинився над ним та й головою похитав.
«Ох, козаче, — каже, — бачу, не прийняв ти моєї заплати…»
Михась і засоромився.
«Не винен, — каже, — я! Так опентала[13] нечиста сила мене, що здалося, наче воли у прірву завертають… Та вже дідько їх бере, тії гроші!»
Засміявся тоді чоловік.
«Тож бо, — каже, — й воно! Якби був ти крамарем чи гречкосієм, то хіба випустив би тії червінці з рук? Козацька в тебе душа, а її за гроші не купиш!»
Та й розшморгнув комір, дістав щось із-за пазухи і дає Михасеві.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 13. Приємного читання.