TextBook Брязнув ланцюгами богатир.
— У городі Київі жде він на тебе… Іще в Ладимира-князя він служив і киян у Почайну заганяв, щоб їх попи-ромеї[43] охрестили… а тепер смерти у Господа просить, смерти просить! Щодня тої смерти виглядає, а її нема та й нема!
І знову зареготався лицар.
— А де ж його там шукати, га? — питається характерник.
Та богатир знай реготався, аж луна котилася понад Дніпром. Узяв характерник смолоскипа і хтів було припекти того лицаря, та Михась перепинив його.
— Не треба, — каже.
— А то чого?
— Хіба ж ти не втямив іще?
— Ні.
— Він усе вже сказав, — каже малий козак. — А нам самим треба до Київа їхати та шукати…
Та й замовк. Тихо зробилося, й тільки смолоскипи палахтіли та живиця скапувала додолу огненними краплями.
— Чи з тобою Дажбожий Ключ? — питає урешті лицар.
— Зі мною, — каже Михась.
— Ну, то відпусти мене, бо вже набувся на сім світі…
Потягнув Михась за поворозки та й дістав із-за пазухи камінну ляльку. Глянув на неї лицар і похитав головою.
— Авжеж, се він і є!.. Стільки людей лягло, аби зо світа його звести… а він знову вернувся!
І зареготався, брязкаючи залізними ланцюгами, а далі заяріло його тіло, мов криця в огні, червінню стало наливатися, розтопилися кайдани, потекли палахкими цівками, зайнялася суха трава під скелею, спалахнули чагарі й бур’яни, що росли доокруж, — насилу встигли запорожці назад відскочити, як вибухнула велетенська постать сліпучо-білим полум’ям, котре з такою силою вдарило угору, що осяяло не лише Чортову гору, а й Дніпро під нею, плавні й усе округи.
— От і запалив Троян першу свою свічу… — каже характерник Михасеві.— А як замкнеться коло, то вся Україна буде горіти!..
— А тепер куди нам? — питає Михась.
Поклав характерник долоню йому на голову та й каже:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 111. Приємного читання.