Розділ 32

Все інше вам уже відомо — ми ж були забігли трохи вперед.

Потім нічого такого, що б закрутило наших героїв у вирі карколомних подій, не сталося. Довкола них — можливо. Адже архівні документи і стяги, підняті з дна Грецької бухти, наспілий з такої нагоди Лановий-старший тут-таки, з ходу охрестив справжнісіньким державним скарбом. Навіть почав вимагати зачинити під замок, приставити охорону, й таки домігся свого.

Капітанові подякували. З ним навіть захотіли поговорити поважні люди, що прилетіли наступного дня з Києва. Але сивий бородань чи то обдурив усіх, чи просто не захотів балакати з офіційними занудними особами — на призначену зустріч просто не з’явився. Данило з Богданом знали, де він, проте нікому без дозволу самого Капітана здавати його не збиралися. Дозволу ж такого Капітан нікому з них, звісно, не давав.

Про долю заарештованого адмірала Союзова хлопці, а надто Галка, мали право знати. Й навіть спробували цього права домогтися. Проте Лановий-старший до когось сходив, комусь передзвонив, з кимось поговорив і сказав синові та його друзям коротко:

— Настане час — мені повідомлять. А я вам розкажу, якщо дозволять, — помовчавши, додав: — Якщо не дозволять — все одно розкажу. А наразі все, що стосується затонулого підводного човна «Сом», назвали державною таємницею. А ось нам з вами про інше думати треба.

— Про що? — буркнув понуро Данило.

— Не дмися, — мовив серйозно тато. — Є кілька важливих справ. Всі стосуються вшанування героїв, колишніх і теперішніх. Наприклад, мічмана Волоха та членів екіпажу «Сома». їх будуть піднімати. Я домовився про те, що в селищі буде меморіал, його включать в усі майбутні маршрути, розроблені нашою командою. А прапор Українського морського флоту, знайдений вами, зберігатиметься в Державному історичному музеї. Так що пам’ять нікуди не зникне. Плюс сама історія про Грецьку бухту, та й чудова героїчна поема Волоха… А «Сома» витягнуть на берег і облаштують тут невеличкий музей. Такий собі комплекс історії Українського флоту в Криму.

— Непогано, — промовив Данило.

Але його думки, як і Богдана з Галкою, снувалися тепер довкола ще одного справжнього героя. Лановий-старший це чудово зрозумів, і перейшов ближче до справи:

— То як думаєте Футбола ховати?

— Інакших способів не придумано, — .відповів Богдан. — лише два способи: земля або вогонь.

— Є ще, товариство миле, й третя стихія — вода, — Лановий-старший говорив серйозно.

Ви про що? — не зрозуміла Галка.

— Футбол героїчно загинув на морі. Тому правильно було б його поховати як моряка. Морського воїна. Тіло віддати вогню, а прах розвіяти над морем, а точніше, біля тієї Грецької бухти, де все сталося. І де — він зустрів свою останню мить життя. Підходить?

Трійця перезирнулася.

— Це буде гарно, — замислено промовила Галка.

— Солідно, — погодився Богдан.

— Достойно, — підсумував Данило. — Біля руїн античного храму, біля «Сома» зрештою.

— Йому сподобається, — усміхнувся Лановий-старший.

Ніхто з них не хотів говорити про Футбола в минулому часі. Тільки тут, тільки тепер, тільки поруч.