Розділ 16

— Тобі так здається, — тепер адмірал Союзов говорив сухо. — Взагалі, ти ще занадто мала, щоб брати відповідальність за будь-яку живу істоту.

— А по-вашому, увесь цей час, поки Футбик зі мною, я за нього не відповідала?

— Це було неправильно, дєточка. Ти ще мала, рішення приймати не навчилася. Маю на увазі, правильні рішення. А правда в тому, що твоєму страусові поруч із цією самицею буде набагато краще. Він забуде тебе вже завтра, варто тільки лишити його тут. Скільки ти хочеш?

— Скільки — ЧОГО?

— Або ти наївна, або погана акторка. Грошей тобі скільки заплатити?

Ось тепер дівчина вирішила не приховувати свого презирства.

— Всі гроші світу, пане адмірал. Є у вас?

— Несерйозна розмова. І всі ви тут… не дуже серйозні. Про вас думають, вами хочуть опікуватися, а ви… Дєточка, — Союзов нахилився до Галки, вперся руками в коліна, подивився їй просто в очі і повторив: — Дєточка, як правило, подібні переговори ведуть з дорослими. Я ж пропоную тобі самій вирішити…

— І продати друга, — Галка не спитала, просто назвала речі своїми іменами.

— Люди не дружать з птахами. З тваринами теж. Розумні створіння мусять дружити із подібними до себе, — жорстко відповів Союзов. — Для тебе страус — забавка. Жива кумедна іграшка. Але ти сама прибіжиш. Не завтра, то за пару дні»; Це я тобі гарантую.

Галка вирішила за краще не відповідати йому. Просто підійшла до страуса, поклала руку йому на бік, погладила крило.

— Футбику, ходімо звідси.

Глянув на неї страус дивним, досі не баченим поглядом, в якому читалися і жаль, і сум, і в той же час з небажання сперечатися з кращою приятелькою.

— Ти ще повернешся, Футбику! — крикнув зі свого місця адмірал Союзов. — Прощаємось ненадовго. Ще побачиш оцю свою половинку!

— Відвезіть нас назад, — сухо мовила Галка. — Ви обіцяли.

— Я пам’ятаю. Адмірали все пам’ятають. Все контролюють. Ідіть собі, машина на причалі. Надовго не прощаємось.

Галка рушила до трапа з гордо піднесеною головою. Подріботів за нею й страус, час від часу озираючись на клітку зі страусихою.

І тут досить сказати: дотримає слова адмірал. Відвезуть дівчинку й птаха назад до мису Корабельний. Нічого найближчим часом з ними не трапиться.

Тож час уже повертатися до Храмової бухти, до підводної печери, де троє хлопців завмерли, заціпеніли від страху, дивлячись, як вирує біля човна вода і як пробивається з-під неї тьмяне світло.