Розділ «Частина четверта»

У довідниках та енциклопедіях гетьман Мазепа нарешті зайняв належне йому місце, як предтеча самостійної України, зрадником його називають лише недруги незалежної України, що, здається, ніколи не переведуться. Але всупереч всьому – й історичним нашаруванням несправедливості – в Україні лунає, як молитва: «Хай святиться ім’я твоє, гетьмане Мазепо!..»

Є в Білоцерківському районі Київської області село Мазепинці, що входить до складу Дроздівської сільської ради. Це село, розташоване над річкою Кам’янкою – родове село гетьмана України Івана Мазепи.

Засноване в ХVI столітті, вперше згадується як хутір Кам’янець, який 1544 року, волею польського короля Сигізмунда I, було передано Михайлу Мазепі. На цьому місці він збудував село, назване згодом (уже після народження Івана Мазепи) Мазепинцями. Село перейшло його нащадку (імовірно сину) Миколі Мазепі, а згодом – Адаму-Степану Мазепі в якості спадщини. 20 березня 1639 року на хуторі Кам’янці народився Іван Степанович Мазепа.

Мазепами у селі було зведено Воскресенську церкву.

Після поразки Івана Мазепи, за давніми переказами самого села, сюди привели декілька десятків козаків, закутих у кайдани, і московська кавалерія показово розтоптала їх копитами своїх коней. Сьогодні на тому місці – розоране поле і курган неподалік, насипаний щоб пам’ятали про ту розправу.

Під часу Голодомору 1932–1933 років загинули 424 мазепинці.

У 1994 році в селі встановлено перший у історії України пам’ятник Івану Мазепі роботи скульптора Євгена Горбаня.

Пізніше у селі було зведено храм Святителя Миколая. 14 жовтня 2007 року церкву було освячено настоятелем Української православної церкви Київського патріархату, патріархом Київським Філаретом за участі народних депутатів України, чиновників та громадськості.

Поруч із храмом розташований Меморіальний комплекс парку козацької слави, що включає музей етнографії та старожитностей, ландшафтний етнографічний парк (курган, козацька вежа, млин, криниця-журавель, діюча корчма) та пам’ятник Івану Мазепі.

Віват, мазепинці, віват!

Пророкування Пушкіна про те, що будуть пам’ятати лише Петра І, а Мазепу забудуть, не збулося. Пушкін не став провидцем. А ось Кіндрат Рилєєв, коли писав про Івана Мазепу і про Україну, виявився передбачливим, адже був певний: борців за свободу ніколи не забудуть:

«Еще, быть может, друг народа, / Спасет несчастных земляков, / И, достояние отцов, / Воскреснет прежняя свобода!»

Воістину, Кіндрате Федоровичу, воістину!

«Воскреснет прежняя свобода…» – воскресла. Бодай і через 282 роки після промашки Богдана Хмельницького, що так дорого коштувала українцям, Країна козаків нарешті отримала незалежність.

За всю історію Україна мала сім конституцій.

Нині діюча – восьма.

Першою була Конституція Війська Запорозького 1710 року, автором якої є Пилип Орлик і яка була проголошена в Бендерах 5 квітня 1710 року під назвою «Конституція Війська Запорозького» – правовий документ конституційного характеру, відомий нині, як «Конституція Пилипа Орлика».

Другою була Конституція Української Народної Республіки 1918 року, прийнята Центральною Радою (конституційну комісію очолював М. Грушевський).

Третя – Конституція Української РСР 1919 року, прийнята Третім Всеукраїнським з’їздом Рад.

Четверта – Конституція Української РСР 1928 року – підтверджувала входження до складу СРСР і закріплювала верховенство загальносоюзних органів і загальносоюзного законодавства.