Розділ «Частина друга-2 І прийшло двадцяте сторіччя І було наказано «учинять стрельбу из пушек или из ружей, пускать ракеты, по ночам зажигать огни из хвороста или соломы»»

Дитиною вона мала, правда, деякі дивацтва. Так, наприклад, могла годинами розмовляти сама з собою або зі своїми ляльками, шила їм платтячка з різних шматочків, придумувала моделі, що вражали скромністю та елегантністю. А ще любила все живе: собак, кішок, коней, метеликів, а ось миші, які час од часу з’являлися в їхньому домі, приводячи бабусю в святий гнів, коли вона проклинала ті створіння, не тільки її не лякали, а навпаки, викликали в неї бурхливе захоплення.

Взагалі, тендітна, з великими гарними очима, Віруся у родині була улюбленицею, і її вважали аж надто тихою та покірною, хоча була готова до самопожертви, чутливою і доброю. Але сестри Надя та Соня трохи побоювались її і вважали старшу Вірусю не від світу цього. Надя часто казала Соні (роблячи при цьому страшні очі): «Дивися, Віра знову розмовляє сама з собою!» А якось менші сестрички підслухали, як їхня старша сестра із захопленням і драматизмом, бурхливо жестикулюючи, переказує лялькам різні історії про морські пригоди, якими вона зачитувалася з шести років…

Зрештою, Вірусі виповнилося, як вона дещо аж лякаючись, казатиме: «Аж сім років».

І станеться те року 1900-го…

За поділом на вікові періоди життя людини – перше дитинство в 4–7 років. Друге дитинство (за все тим же поділом на вікові періоди життя людини) почнеться з 8 років і триватиме до одинадцяти-дванадцяти, а вже тоді піде підлітковий вік.

А поки що Вірусі Левченко, московській «хохлушці», виповнилося 7 годочків – як почався новий, 1900-й рік, а з ним і незнане – нове, двадцяте сторіччя, у якому їй і випаде жити.

Ось тільки цікаво: яким воно буде, двадцяте століття і їхнє життя у ньому? Але хто про те наперед з упевненістю скаже? Все ж Левченки були певні – житимуть вони добре, і попереду їх чекають лише роки щастя – інакше й бути не може. У батьків воно буде сімейним, а ось яким воно буде у Віри Левченко, того ще ніхто не міг сказати…

Зміна століть завжди породжує стійкі надії на краще (не кажучи вже про зміну тисячоліть). Така вже природа людини – при будь-якій переміні очікувати лише кращого. Навіть при зміні доби – новий день неодмінно принесе щось нове, хоч це здебільшого й не відбувається. Хіба що нові клопоти. Та й не кожному поколінню за його життя випадає зміна століть.

Але ж якщо випаде воно – зміна століть – які надії людство покладає на цю зміну!

Вірусі Левченко з приходом нового ХХ століття виповнилося сім годочків – вік, по досягненню якого в СРСР, що теж буде створений у цьому ж столітті і стане однією з найбільших його подій – створення нової червоної імперії більшовиків, про яких тоді, у 1900 році, ніхто до пуття нічого й не чув, але ж він виникне, гігантський СРСР на одній шостій земного суходолу, – так ось по досягненню семирічного віку юні громадяни СРСР будуть зобов’язані йти до школи – теж подія з подій у їхньому житті.

За старого режиму, що діяв на той час, малі піддані Російської імперії мали право ще три роки залишатися вдома – там і проходили початкове навчання, і лише по досягненню десятирічного віку йшли до гімназій.

Отож, року 1900-го розпочалося нове, XX століття – воно вмістить у собі більше подій, аніж кілька попередніх сторіч, разом узятих. Будуть великі відкриття і творчі досягнення – з одного боку, – і великі війни та злочини проти людства – з другого.

Попереду у ХХ столітті будуть винайдені групи крові, дактилоскопія, конвеєр Форда, синтетичний каучук, інсулін, відкрито гробницю Тутанхамона, почнеться ера пасажирської авіації, перша публічна демонстрація телебачення… А ще – відкриття пеніциліну, нейтрино, дейтерію і важкої води, перший запис на магнітофонну стрічку, народження турбореактивної авіації, «Манхеттенський проект» (атомна бомба), відкриття подвійної спіралі ДНК, запуск перших штучних супутників Землі, створення мобільного телефону, інтегральних мікросхем, винахід лазера; відбудеться перший політ людини в космос і вихід її у відкритий космос, перша пересадка серця, висадка людини на Місяць, народження Інтернету, перемога над віспою, створення теорії відносності Ейнштейна і відкриття Південного полюса Землі, початок світової епідемії СНІДу, перше клонування тварин, відкриття стволових клітин…

А ще у ХХ столітті відбудуться: перша російська революція; Перша світова війна; Жовтневий переворот у Росії; утворення гіганта під абревіатурою СРСР, що згодом американським президентом буде прозваний «імперією зла»; смерть Леніна; прихід Гітлера до влади; громадянська війна в Іспанії (зрозуміло, що й в СРСР); сталінські репресії; Голокост; Друга світова війна – битва за Москву, блокада Ленінграда, Сталінградська битва, Тегеранська конференція, Ялтинська конференція, Нюрнберзький процес; створення НАТО і «холодна війна»; Варшавський договір; XX з’їзд КПРС; створення спільного ринку; Карибська криза; «перестройка» в СРСР; аварія на Чорнобильській АЕС; розпад СРСР; створення незалежних суверенних держав на його просторах, у тім числі й незалежної України, і багато-багато інших подій і винаходів.

А поки що XX століття тільки-но прийшло на простори Російської імперії, якій мало виповнитися 179 років (офіційно проголошена у 1721 році). До її зникнення і з’яви нового поняття «Радянська Росія» (дивно, але чомусь досі немає такого поняття, як «Сенатська Америка») залишилося якихось 17 років, і росіяни (самоназва «русские») опиняться у новому державно-політичному утворенні під абревіатурою РРФСР…

Коли ХХ століття переступало кордони Російської імперії, а заодно й поріг квартири московського викладача Василя Левченка, його первісточці Вірусі, «полтавській галушечці», виповнилося лише сім годочків, і з усіх вражаючих відкриттів та подій ХХ століття було винайдено лише синематограф-кінематограф, якому на той час було всього лише якихось п’ять років, і королевою якого – всього лише через 15 років, – стане вона, Віра Левченко, у заміжжі Холодна. А поки що Віруня навчалася вдома, у своєї бабусі, і до гімназії мадам Перепьолкіної їй залишалося ще три роки…

І прийшов до Левченків у Кисловські провулки, як і у всю Москву, а за нею і Російську імперію Новий, 1900 рік – з пухнастим білим снігом за вікном, пахощами ялинкової хвої, сяйвом різнобарвних іграшок та різних сухозліток, з незмінними феєрверками, дарунками, сподіванками на краще і легким сумом, який з’являвся, коли проводили старий рік, рік, що назавжди відходив.

До Х століття Новий рік на Русі починався у дні, близькі до весняного рівнодення. А коли Давня Русь прийняла християнство (988–989), з’явилися візантійське літочислення і юліанський календар. Рік поділили на 12 місяців і дали їм назви, пов’язані з явищами природи, а початком нового літочислення аж до кінця XIV століття вважали 1 березня. Того ж століття Новий рік на Русі почали відзначати за церковним календарем і майже 200 років святкуватимуть його прихід 1 вересня. Для Давньої Русі це був день Симеона Стовпника, або Семенів день, як його назвуть пізніше. 1 вересня збирали оброк, різні податі, вершився особистий суд. Цар Іван III усім скаржникам велів з’являтися до Москви на судний день саме 1 вересня, а цар Іван IV в день Симеона Стовпника визначав терміновий оброк.

В Успенському і Благовіщенському соборах Кремля відбувалися святкові служби – хресний хід, читання Євангелія і Апостола, освячення води, омовіння ікон. У церемоніях брали участь патріарх і цар, запрошувались бояри і воєводи, думні дворяни і дяки. Іноземні посли підносили різні заморські дари – здебільшого то були годинники, велика на той час рідкість на Русі. В перший день Нового року тим, хто відзначився, царі жалували чини і нагороди, гроші (дєньгу) і соболеві шуби, золоті і срібні кубки, сипали в натовп дрібну «дєньгу». Багаті роздавали по притулках милостиню або посилали туди їжу – пироги, калачі, пряники, а також одяг.

У царських палатах Московського Кремля влаштовувався святковий бенкет, званий на Русі «пиром», який за традицією відкривався смаженим… лебедем. Цілим-цілісіньким, бо тоді лебідь вважався вишуканою святковою смакотою. На стіл, як і зобов’язував «Домострой», подавалася також яловичина і свинина, качки і кури, стерлядь і лососина. Язики, потрохи лебедині, а також із чапель, журавлів і качок; а ще «зайцы сковородные, зайцы в репе, зайцы (бідні, бідні зайці російські!) рассольные» та інша смакота… Обов’язковими на столах були кутя, узвар, млинці, толокно і кисіль. А ще традиційно подавалися гори пиріжків, «хворост» (вергуни) і короваї. Серед напоїв – традиційні меди, ягідний морс, квас і настояна на різних травах горілка.