Розділ «Частина третя-2 «Її владно покликав обов’язок патріотки і дружини російського офіцера-героя» І вирве чоловіка з того світу «Російський П’єро» І популярність його була хоча й скандальна, але ж така оглушлива!.»

Навіть не завжди й писала йому, бойовому офіцерові, який воював на тій клятій війні!

Від нього листи йшли – і коли він їх устигав писати на передовій? – чи не щодня: люблю, пам’ятаю, скучаю, бережи дітей, твій Володька…

А вона вже й забувати стала свого Володьку.

Не завжди своєчасно відповідала йому. Його листи часом читала на ходу, іноді по кілька – як збиралися, – за раз.

Читала похапцем, думаючи: аби встигнути на зйомки, та як їй зіграти ту чи ту сцену, як влаштувати мізансцену…

Певна була – слово собі давала! – що сьогодні (бодай і за рахунок сну) йому відповість на всі листи одразу! Неодмінно відповість.

Давала собі таку клятву і…

Приходячи додому, падала, як спустошена, вичавлена – часом і під хмелем шампанського, – і засинала, як кудись в інший світ провалювалася. Щоб уранці ледве встигнути на нові зйомки.

Тож здебільшого писала одного листа (похапцем, між іншим, скупим і лаконічно-сухим: жива, мовляв, здорова, діти теж) на 5–7 – 10 його листів.

Розуміла, так не можна, але… Нічого вже не могла вдіяти і бодай щось у своєму житті змінити – білка в колесі! Хоча…

Коли вже ти стала Примадонною (та ще й з великої літери – Примадонна), то треба уміло й невтомно експлуатувати свій зоряний титул і статус, не шкодуючи ні часу, ні коштів (часом і з багатьма нулями), лізти в очі (телевізія) і у вуха (радіо), безконечно – не менше, як 24 години на добу нагадувати про себе, поп-діву, поп-ідола і мегазірку – такий ледь чи не офіційний титул Примадонни.

24 години на добу…

Це написано не для образного, красного слівця. Відома у наш час співачка, яка на сьомому десятку літ почала дещо втрачати своє «божественне сяйво», ореол і німб, що почав тьмяніти, з титулом Примадонна (з великої літери!) відкрила радіостанцію свого імені – «Алла»: 24 години мовлення на добу! (24 ГОДИНИ БЕЗПЕРЕРВНОГО МОВЛЕННЯ НА ДОБУ ПРО СЕБЕ, УЛЮБЛЕНУ!)

Її слоган – «Радіо, яке співає».

Основна частина того «радіо, яке співає» – пісні самої Примадонни, що їх крутять одну за одною, одну за одною безконечно із залізною витримкою, а також інтерв’ю самої Примадонни із її зірковими гостями.

І знову пісні самої Примадонни.

І так година за годиною – 24 години на добу. І не набридне їй!

А ще ж конкурси «Алла шукає таланти». А насправді «Алла» шукає саму себе. Знаходить чи не знаходить – саму себе, – не суть важливо. Головне – подати себе, нагадати про себе, цвяхами вбити своє ім’я слухачам у вуха – 24 години на добу!

Ось як треба уміти експлуатувати свій талант і моду на себе, родиму, що може швидко зійти нанівець і подавати, подавати, подавати себе публіці, влаштовуючи своїй популярності штучне дихання. І так… Так 24 години на добу!

«У всі часи і у всіх народів були свої кумири, яких обожнювали тисячі, а часом і мільйони людей. Перед ними схилялися, поривалися бути схожими на них, вивчали біографії і жадібно ловили всі чутки та вісті про знаменитості. Науково-технічна революція XX століття серйозно вплинула на формування смаків і переваг широкої публіки. Із збільшенням тиражів газет і журналів, появи кіно, радіо, телебачення, Інтернету, будь-яка інформація стала доходити до людей значно швидше і в більшому об’ємі, виросли й можливості маніпулювати громадською свідомістю…» – «100 великих кумиров» (Москва: «Вече», 2007).