— Та хто ж, кози!
— А, кози… — тільки тепер я збагнув, про що він запитує. — Ні, не було.
— Так чого ж ти оглядаєшся, ніби щось побачив?
— А ти не помітив того пса, що я казав?
— Якого ще пса? — Григорій вже й забув, що я запитував його за якогось там собаку. Я пояснив.
— Та на біса тобі той пес? — зірвався він.
Але тут позаду нас з гущавини вийшли косулі й граціозними стрибками зникли серед дерев.
Григорій тільки провів за ними рушницею — було надто далеко. Цього разу нам не пощастило.
— Чорт з ними, — сказав Григорій, — ходімо тим боком, що я йшов. Там якісь цікаві сліди є, я таких ніколи ще не бачив.
Ми увійшли в густий сосняк… і тут я згадав про м’ясо. Там лежав наш кабан! Все було розкладено на землі, просто на знятій шкірі, і той клятий пес, напевно, давно там побував. Від однієї лише думки про це нам стало погано, і ми, наче ті дики, підминаючи кущі, помчали через хащі.
На щастя, з м’ясом усе було гаразд. Усі шматки на місці, лише сліди навколо свідчили, що якась хитра сорока злітала з дерева, щоб поласувати потрухами. Я полегшено зітхнув. Ми швидко впоралися з тушею, і вчасно: невдовзі прибула вся наша команда. М’ясо розіпхали по рюкзаках — і вирушили до хутора.
IV
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Виконавець» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „III“ на сторінці 2. Приємного читання.