Розділ «Частина 2 Мораль»

— Його помічники зайняті.

— Мене це не хвилює. Забирайся.

— По-моєму, не ти тут керуєш. Розвертайся, — Всевлад встав і розкоркував пляшечку з маззю. — До речі, ти знала, що залікувати твої рани можна було за чотири дні? Просто Ільяс використовує мазь, яка не лише загоює рани, а і не дає утворитися шрамам. Твоя прекрасна спинка залишиться без недоліків.

Я схрестила руки на грудях. Це виявилось непросто, адже тримала ними ковдру, якою прикривалась. Але я впоралась.

— Я не дозволю тобі мене торкнутись! — гаркнула.

— Не будь дитиною, Ханно. Я роблю це для тебе.

Я набурмосилась. Напевне, я дійсно поводилась по-дитячому, але мені не хотілося, щоб він підходив і торкався моєї голої спини.

Тому, що він був белатом. Занадто гарним белатом.

Я пригадала Лелю. Наш господар також колись видавався їй вродливим?

— Я відвернусь, щоб ти могла перемістити ковдру.

Всевлад дійсно відвернувся. Я дивилась на його широку спину в чорній сорочці, і вагалась.

А тоді все ж послухалась.

Встала з ліжка, відвернулась від нього, а тоді зняла ковдру зі спини і притулила її спереду, прикриваючи груди та живіт.

— Готово, — буркнула я.

Позаду почула, як черкнуло кресало, а тоді в кімнаті стало світліше — Всевлад запалив свічку на столику між ліжками.

Якусь мить він стояв позаду мене і нічого не робив. Просто розглядав.

— Що, не така вже і прекрасна спинка, белате? — прошепотіла я. Світло від свічки вигравало на голих кам’яних стінах і стелі. За вікном геть стемніло.

Всевлад промовчав. Зачерпнув пальцями мазь, що пахла чимось гарним та свіжим, і почав обережно наносити мені на спину. Його пальці виявились трохи шорсткими, але теплими. Я здригнулась.

— Не бійся, — мовив він неголосно.

Його тепле дихання залоскотало мені шию.