Розділ «Частина 2 Мораль»

— Боїшся забруднитись?

Я не відповіла.

Встала навшпиньки і легенько торкнулась його губ своїми. Моїм тілом пройшло тремтіння. Хотілось відкинути ковдру і пригорнутись до Всевлада цілком і без перешкод.

Але я лише сильніше притисла її до себе. Відхилилась від нього.

— Це все, що я можу тобі дати.

— Цього достатньо.

Наступний поцілунок так швидко не закінчився. Але це був тільки поцілунок.

Всевлад був правий. Я була холодна. Я хотіла розтанути в його руках, він дарував мені барви в похмурому світі, я почувалась живою-живісінькою в його обіймах. Та я ніколи йому про це не скажу. Так, він бачить, як сяють мої очі та горять щоки після його поцілунків.

Але я ніколи йому про це не розповім.

Я ніколи не поступлюся белату.

Розділ 12

За два тижні мені наказали повернутися до своєї спальні. На спині лишилось кілька світлих смужок — але вони мали незабаром зійти.

Я не хотіла повертатись. Я хотіла знову понести покарання, аби лишатись у тій кімнаті.

Не знаю, чи дійсно Ільяс попросив Всевлада доглядати мене, чи той сам усе якось організував. Та він приходив щодня, вечорами. Їжу мені приносив один із кухарів-метеїв, як це було і за Ільяса. Але ввечері приходив Всевлад. Офіційно — щоб намастити мої рани маззю.

Неофіційно — щоб спершу вкрити мою спину поцілунками. Рани його не лякали.

На помічників вчителів так само діяло правило відбою, як і на учнів, тому він не міг лишатися на ніч. Я навіть трохи раділа цьому — мало що, ночі ставали все довшими. Та він завжди був зі мною так довго, як міг. І ті два тижні були найщасливішими в моєму житті.

Ми небагато говорили про те, що нас розділяло, — тобто про життя метеїв та белатів. Єдине, про що я знала, хоч навіть радше здогадалась із кількох випадкових фраз, — Всевлад походив з дуже могутньої і багатої родини.

Я розповідала йому про ліси. Він — про краї, де побував. А подорожував Всевлад багато.

Часом ми могли мовчати увесь вечір — просто лежали поряд і тримались за руки. Або цілувались. Годинами. І я забувала, що в мене болить спина і що саме він наніс ті удари. Я пломеніла в його руках. Я була живішою за себе колишню і за всіх у Сколісі разом узятих.

І так, тепер я щодня причісувалась, милась, і заново заплітала косу.