Розділ дев’ятнадцятий Тризна Йозефа Шацького

Офіцер із Стрийського парку

— Пані Естер чи хтось інший, з ваших — знали?

— Були щиро переконані: у Яблонського було безліч кредиторів, бажаючих виставити йому рахунок. На мене ніхто ніколи не подумав би. Ви підтвердили це щойно.

— Згоден. Тому хай далі все так лишається. У мене, ви ж пам’ятаєте, є досвід приховувати від усіх, кому на тому залежить, імена тих, хто скоїв убивство. Десять років тому тут, у цьому помешканні, я пообіцяв Адаму Вишневському ніколи нікому не казати про те, що він застрелив адвоката Сойку. Бо на той момент сам морально готовий був зробити щось подібне, якби застав Сойку живого. І повірте, того вечора в Стрийському парку міг би бути з вами, аби ви мені все розказали. Вважайте мене спільником, Йозефе.

Очі дантиста зволожіли. У пориві він підвівся, ступив на крок, зупинився.

— Але ж... пане Кошовий, ви дали слово пані Магді. Напевне пообіцяли назвати вбивцю, хоча б шануючи пам’ять нещасної пані Малгожати.

— Ви почули? Мені не вперше приховувати від Магди те, чого їй знати не треба. Викручуся. Визнаю себе нездалим. Зрештою, погодьтеся, на фоні того, що коїться довкола, завтра і для Магди оця наша розмова не матиме значення. Ми заслужили на спільну таємницю.

Кошовий простягнув Шацькому руку.

Шацький потиснув міцно, як тільки міг.

Затримав.

— Ви питали сьогодні... здається... Давно, та Все ж сьогодні... Про Лапідуса, що між нами пробігло... Старий Боярський, мій покійний тесть, батько моєї Естер, хотів Лапідуса за зятя. Не приховував цього, та й Естер замолоду була до нього прихильною. Навіть дуже... Ви розумієте, про що я. Але то було один раз, у пориві, Естер шкодувала, бо Лапідус потому запишався собою, почав відразу заявляти про якісь права. Словом, добре, що так сталося, бо Естер розгледіла, хто він — і вибрала мене, недолугого, без статків та перспектив, із купою недоліків. Проте переважила одна чеснота, про яку моя фейгале сама мені повіла. Знаєте, яка?

— Звідки...

— Я любив її, мою Естер, — просто пояснив Шацький. — Це дратувало Лапідуса, й він дозволив собі сказати, що Шмуль не мій син.

— Дурня. Я бачив Шмуля. Ніхто не сплутає, викапаний ви.

— І я це знав. І Лапідус теж. Дрібна, підла помста.

— Діти, бачте, вище цього.

— Вони змогли. Може, то й на краще. Мабуть, так треба. Я не переступив через себе, пане Кошовий.

Чоловіки розтиснули руки.

На столі холонув Климів чай.

Віхура вже не хропів.

За вікном ще гупали поодинокі постріли.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцер із Стрийського парку » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дев’ятнадцятий Тризна Йозефа Шацького“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Львів, Стрийський парк[1], жовтень 1918 року

  • Розділ перший Климентій Кошовий, особа без певних занять

  • Розділ другий Так починаються війни

  • Розділ третій Не геройська смерть

  • Розділ четвертий «DER TARFERKEIT»

  • Розділ п’ятий Пригоди трупа в Стрийському парку

  • Розділ шостий Магда в сутінках

  • Розділ сьомий Пані з царства тиші

  • Розділ восьмий Вода в ступі

  • Розділ дев’ятий Флячки в «Сан-Сусі»

  • Розділ десятий Колеги, партнери, добрі приятелі

  • Розділ одинадцятий Білявий та чорнявий

  • Розділ дванадцятий Пізно...

  • Розділ тринадцятий До приємного болю

  • Розділ чотирнадцятий Без жодного пострілу

  • Розділ п’ятнадцятий «Фейгале, моя фейгале!»

  • Розділ шістнадцятим Маленький шпиталь на Личаківській

  • Розділ сімнадцятий Паперовий спадок пані

  • Розділ вісімнадцятий Один із трьох

  • Розділ дев’ятнадцятий Тризна Йозефа Шацького
  • Львів, листопад 1918 року

  • Література

  • Розділ без назви (23)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи