Розділ «VI На чужині»

Тут князя з почтом зустріли придворні Батия, серед яких були і свої, руські, що вирізнялися мовою та одягом. Вони вітали гостей стримано, соромлячись своєї ролі або вважаючи себе набагато вищими. Один із них, назвавшись суздальським боярином, попередив, що зразу за воротами кінні мають спішитися, бо кінські копита не повинні ступати по розстелених безцінних килимах. Дізнався також Данило, що йому дозволяється взяти із собою лише п’ять осіб, а решті будуть відведені інші приміщення.

– Никодиме, – покликав він. – Єрмолаю… – І запропонував сотнику: – Решту відбери сам.

Дружинники мимоволі подалися вперед, мовби пропонуючи себе. Діонісій показав на Захара і Твердозуба, потім, під впливом невідомого імпульсу, ткнув пальцем у груди Гордія, який від несподіванки роззявив рота. Подальші події відбувалися для нього, як у сні.

Зістрибнувши з коня, він спотикаючись пішов по строкатому довгому килимі за всіма. Що далі йшли, то більше ошатно вдягнених людей траплялося навколо. Приголомшений погляд Гордія вихоплював то чиюсь золоту туфлю із загнутим носком, то дивні хутряні чоботи, то меч у людський зріст, то полотно із вишитим на ньому смугастим звіром, що роззявив червону ікласту пащу.

Від надміру яскравих кольорів, загальної уваги і від незнайомої мови Гордієві стало млосно. Голова йшла обертом, думки плуталися, ноги чіплялися одна за одну і складки килимів, що ніяк не закінчувалися. Навіть кімната, куди завели його із Захаром і Твердозубом, була застелена й завішана цими дивними килимами.

– Тільки на стелі і бракує, – дійшов висновку Захар, задерши голову.

Твердозуб розглядав дивні високі горщики, розставлені по кутках.

– Це ж що, вони для потреб поставлені? – дивувався він, роздивляючись горщик із зображенням якоїсь синьої потвори, що мала шість рук.

– Зависокі будуть, – визначив Гордій.

– А ось я зараз спробую, – вирішив Твердозуб.

– А я ось цей, – мовив Захар. – Зі змієм крилатим.

– Не варто, браття, – сказав Гордій. – Думаю, що ці горщики тут для краси стоять. Потім напаскудимо в них. Скоро нам покажуть, що тут і як. А поки що зачекаємо.

Перезирнувшись, дружинники підкорилися. Хоча ззовні обидва бадьорилися, почувалися вони не в гуморі. Їм потрібен був хоч хтось, здатний зберігати спокій і розсудливість. Таким виявився Гордій. Твердозуб і Захар і не помітили, як він став між ними наче за старшого. Так з того дня і повелося.