Розділ «Глава 4»

— У мене є невелике прохання, — сказав Нік, підвівшись на кушетці.

— Що ти хотів? — запитала Магістр.

— Можна мене накрити простирадлом хоча б нижче пояса? А то гарні дівчата ходять тут навколо мене колами. Боюся, що моя реакція на це буде занадто помітною, — сказав він, знову змусивши почервоніти дівчат.

— Дійсно, вигляд у тебе досить непристойний, — погодилася керівниця. — Амалі, накрий, будь ласка, учня простирадлом. Йому буде спокійніше та й тебе відволікати не буде.

Дівчина виконала прохання, але при цьому почервоніла ще сильніше. Ніку стало трохи спокійніше за свою реакцію, він розслабився та смиренно дав себе просканувати. На цей раз процедура пройшла значно швидше. Було помітно, що Амалі більш досвідчена знахарка, вона майже не зупинялася і не поверталася, рухи були точні й упевнені. Її результат більше здивував.

— У учня проблеми з головою. Іноді бувають болі. Але зараз стан непоганий, хоча плями ще є. Невеликі проблеми з серцем і шлунком. Проблеми з ногами, особливо з колінами, але це, напевно, через надмірну вагу, — підбила підсумок Амалі. — Що я ще помітила… Мені здається, що є магічний вплив на організм. Хтось недавно лікував його. Дуже тонко, я змогла лише тіні вловити. А що робили і хто, я не можу визначити.

— Ніку, тебе недавно лікував маг-цілитель? — запитала Магістр.

— Було діло. Так що Амалі не помилилася.

— Добре Амалі. Молодець. Зараз я перевірю сама. Подивимося, чи все ти помітила, — сказала Целмаліт та підійшла до кушетки.

Він очікував такої ж процедури у виконанні магеси, але все було трохи по-іншому. Вона закрила очі, зосередилася і промовила заклинання. З її рук потекло синє сяйво, яке огорнуло учня, ніби кокон. Магістр не водила руками над тілом. Вона не рухалася взагалі, а просто сканувала все тіло відразу магічним сяйвом. Як тільки одна ділянка тіла вивчалася, сяйво там пропадало. Через пару хвилин все сяйво зникло, а магеса задоволено відкрила очі. «Оце так. Не треба ні рентгена, ні МРТ, ні УЗД. Іноді магія все-таки сильніша за науку і техніку», — подумав Нік.

— Амалі, більш менш добре. Пропустила пісок у нирках, щоправда там тільки залишки. Хтось добре почистив. Дійсно, хтось чудово попрацював над твоїм організмом, Ніку. Це мав бути дуже сильний маг, свою роботу зміг майже повністю приховати. Я й не знаю, хто б це міг бути. Навіть я так тонко не змогла б зробити. Дуже цікаво. Учню, ти можеш назвати ім’я мага, який тебе лікував? — запитала Целмаліт.

— На жаль, я не можу сказати. Мене просили зберегти це в таємниці, — відповів він, встаючи з кушетки.

— Я не знаю, чому це повинно бути таємницею. Мені неприємно це чути. Я думала, що знаю всіх сильних магів-цілителів, тим більше що майже всіх їх я навчала, — розлютилася магеса. — Ніку, ти можеш одягатися та йти до себе.

— Магістре, вибачте мені. Чи можу поговорити з вами наодинці? — попросив він, натягуючи штани. — Може, тоді я зможу відповісти на ваші запитання.

— Що за дурні таємниці, учню? — фиркнула магеса, але, мабуть, цікавість виявилася сильнішою. — Добре, дівчата, можете йти. Завтра обговоримо ваше тестування.

Учениці обурено подивилися на Ніка. Не дивлячись на видиму стриманість, вони все одно залишалися дівчатами, яким було цікаво. А тут їх позбавляли можливості дізнатися таємницю. Витримавши спопеляючі погляди, він одягнувся, зачекав, поки учениці вийдуть із залу, і взяв невеликий пакунок, який приніс з собою.

— У мене є для вас невеликий подарунок. Поки не скажу від кого. Спершу лист для вас. Прочитайте. Я не знаю, що там написано. Але велике прохання, все, що ви з листа дізнаєтеся, збережіть в таємниці, — сказав і простягнув листа магесі.

— Які страшні таємниці. Може, мені краще не читати цього листа? — відповіла Целмаліт.

— Можете не читати. Якщо вас потім не мучитиме цікавість, хто так акуратно попрацював над моїм організмом, — посміхнувся Нік.

Він знав, що цікавість все-таки пересилить. Вона взяла пакет, розгорнула його та дістала лист. Він був довший, ніж такий самий лист, адресований Атавхаю, та й реакція на нього була трохи інша. Якщо демон стрибав від радості, то Целмаліт почала плакати. Нік дуже не любив, коли жінки плакали. Він не знав, що робити і як зарадити, тому трохи зніяковіло стояв, чекаючи, що скаже знахарка.