Розділ «Частина п’ята Крихітка і мисливці раз»

— Мені, — зайшов у темряву квартири, кинув сірника у бензинову кулю та в її спалахові побачив мене.

— Я гадала, в тебе є кіт, — сказала я. — Ти прийдеш, покличеш його, а замість нього вийду я.

— У мене немає кота, — посміхнувся Мисливець.

Обидві руки в кишенях: вгадай, у якій пістолет.

— Я приготувала тобі вечерю.

— Невже? — сказав він.

— Може, поїси?

Адже він міг стати мені…

Але — ба-ба-бах!!! — наші три постріли злилися в один.

Він.

Я.

Він. Мертвий. За мить до того, як упав.

— Так, — скажу я. — Я вбила його.

— Мисливець Раз, — скаже Пес. — Щось знайоме…

А Залізний Чоловік скаже:

— Тижнів два-три тому…

Та ні, це було набагато раніше.

— То ти зізнаєшся? — сказали мені чужі карні міліціонери.

— Авжеж, — сказала я.

— Виходить, ми мусимо покарати тебе, — і вони повели мене коридорами через підвали у двір, щоб, не зав’язуючи мені очей, застосувати закон.