Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

Ті не знають, що їм робити, і бабця руки ламає.

А потім молодичка раз — та свого любаса у шафу. А сама поправила швиденько зачіску, круть-верть перед дзеркалом, посмішечку раду на ротик навела і спокійнесенько відчиняє.

Чоловік на поріг — сьорбнув дружину в щоку. Та коло нього щось щебече, і так мило все, і так ідилічно, ну хоч на першу сторінку «Недели».

А бабця сидить, лоба тре, щось прагне згадати, давно забуте, давно геть, аж серце заходиться, та мусить же згадати?!

Зморшки крупним планом — аж додалося їх.

Мучиться старенька та очей не відводить від сімейної ідилії навпроти. Адже щось і в неї було ідилічне, було, було….

Згадала!

Кидається бабця до своєї шафи, старої й давно немодної, відкриває рвучко дверці, а звідти — кістяк у старому костюмі…

Аж брязнуло.

І квіти сухі випали з рукава.

І бабця — брязь.

Ось до чого може довести сімейна ідилія.

Не буду стверджувати, що таке на кожному кроці. То хіба статистика точно говорить. А Бона така, що в нашій Європі половина одружених чоловіків звикла регулярно спати в ліжках, що належать зовсім іншим і теж одруженим чоловікам. Точніше, таких сорок сім процентів.

Але ж ця французька статистика — про жінок вона мовчить. Ніби оті бідні сорок сім процентів пруться до молодиць, які ніколи в житті не виходили заміж.

Добре, хай французькі статистики непослідовні. Але спробуй дізнатися із повідомлення нашого ЦСУ, скільки процентів таких чоловіків, скажімо, в райцентрах чи бодай у столицях союзних республік?

Не прийнято.

Хоча у нас ніби ж про секс-сервіс говорять відкрито і навіть у пресі. Між тим перший такий заклад прогорів моментально, не виправдавши сподівань. Сотворений він був, правда, виключно для сервісування іноземців, аби гребти валюту для куцого бюджету провінції. Про інопідданих в Лопуцькові ми ще поговоримо, але ж не було б воно слов’янським містом, якби, створюючи щось для імпортних людей, воно не подбало про своїх співвітчизників, котрі і не збиралися розплачуватися доларами, лірами, фунтами із стерлінгами, марками, кронами й усім іншим конвертованим барахлом.

Скрупульозна мінфінівська перевірка, яка, звичайно ж, задля таких нестандартних випадків не забариться ніколи, достеменно встановила, що за весь свій недовгий вік альтернативний лопуцьківській турбазі заклад не прийняв у свої броньовані гаманці жодного цента, зате які грубі томища офіційних записок і відношень на спецобслуговування знайшлося там! І по лінії громадських формувань, і по лінії контролюючих, комерційних і молодіжних, і, само собою… Ні, записок від тих, про кого ви подумали, не збереглося.

Ідилія дармової люксусної, прости господи, розпусти завершилася так же нечекано, як і починалася: генеральний шеф лопуцьківського сексу оголосив фірму банкротом.

На брифінгу, який не відбувся, він збирався сказати приблизно так: