Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

БЕЗБОЖНІ ВАРІАНТИ

Гуморески

ТОЛКОВИЙ ГРІШНИК

Гуморист помер.

Душа його прибула на той світ вчасно й непомітно, і ніхто й не оглянувся, коли вона примостилася в кінець черги, яка денно й нощно гомоніла перед плохенько збитими ворітьми.

— Довго стоїте? — звично поцікавився щойновознесений.

— А куди спішить? Вже приїхали…

— Товариш правильно питає. Неподобство це. Он скільки стоїмо, а тільки десяток і зайшло. Тут у мене записано, — душа з чорненькою папочкою викочує слова спішно й з притиском. — Це поки розподіл на тебе прийде — посивіти можна: годину приймають, а дві — перекур…

— Який розподіл? — не зовсім зрозуміла гумористична душа.

— Ну, мила, ти наче не сьогоднішня. Отам, — душа з папочкою ткнула чорним за ворота, — усі душі ділять на праведні і грішні. А найбільша хохма (це я по секрету знаю): ні в кого жодного знайомого! Блату — нема! Ну?!

Душа гумориста не зреагувала.

Душа з папочкою зітхнула прикро.

Черга посувалася повільно, випробовуючи ангельське терпіння майбутніх праведників, котрі нічим не могли вже собі зарадити, бо ким вони тут були?

Тим більше, що все розбивалося об логіку душі сторожа з академії якихось наук:

— Куди спішить? Вже приїхали…

А якщо й хотіла яка несмиренна душа висловитися з приводу таких порядків, то кому і як? І якщо відверто, то чи не вийде, що тебе зразу зарахують в грішники, бо блату, може, тут і нема, але ж характер в ангелів може залежати від настрою?

Та й куди, справді, спішить? От вже й на тому світі, а черга знову. У видавництвах як — поетів, прозаїків уперед, а гумористів після всього. Гумором теж несолідно якось відкривати серйозну книжку. А в академіках гумористи ходять?

Це ж од сміху вмерти можна було б, якби гумориста-сатирика академіком обрали! Такі повідомлення хіба в перший день другого кварталу друкують.

Відкриваються ворота. Заспаний архангел із пожмаканими папірцями нудним голосом оголошує: