Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

— Що тут незрозуміло? Ревнуєте ви себе до мене, — каже ТОЙ ображено і приречено відправляється мити унітаз, йде з поглумленою головою, але духом все одно вищий від Братанюка-тирана, і володар дзеркала відчуває це.

Але, зібравши докупи усі куценькі сили, закляк перед дзеркалом і через дві секунди смажився під адріатичним сонцем на порожньому пляжі, де пісок перебирали перекупки і де перед самісіньким носом з купи найсправжнісінького льоду, ніби соромлячись, соромливо визирали дві банки забугорського пива.

І не було кому нагадати раюючому тирану, що кожна радість на сім світі минуща.

III. Гіркі меди

Хоч би якась інструкція була до того товару.

Сусідка так загорілася, аж ТОГО припекло і аж димом запахло, чи то, може, тільки здалося, та мало ж чого може здатися, якщо біля тебе диво живе, з якого митці запросто б могли гахнути другий, і такий же безсмертний, варіант, тієї Магдалини, котра ніяк не покається.

Катерина з квартири навпроти, почувши шум пральної машини, думала, що то Марійка Братанюкова з села повернулася, то навідати забігла, а тут виходить, що Братанюк порається, аж якимось наче нетутешнім став, але ж хіба не дичавіють чоловіки без жінок?

Так ото вбігла без дзвінка, сьорбнула в щоку ТОГО, як пристала, як наскочила, як почала помагати, як посміхнулася, бісів напустивши в тісний коридор, полоскаючи сорочки, як закрутила словами, як пожаліла, пошкодувала, обнадіяла, зіставила, порівняла, що от же які карги заміж виходять, а вона ніяк, ще на вечір-другий женихи зголошуються, а хіба ж їй таких треба, їй би — на все життя. Якщо він тільки сам витримає.

Так ото насипала, намела слів, аж не встигав ТОЙ свої вставляти, а потім помітила обновку на стіні, й задзеркалець, сам того не збагнувши до кінця, запропонував:

— Ви забажайте перед цим дзеркалом — зразу будете з тим женихом, якого хочете.

— А якого ж я хочу? Поки була геть дурною, то була впевнена, що чоловік у мене і пратиме, і прибиратиме, і варитиме, і на руках носитиме, а щоб десь там з друзями на каву забіг та затримався, чи щоб від телевізора його не могла відірвати — мови ж не може буть. А як не знайшла такого, а заміж уже давно було пора, то прийшла до простого висновку, що дурні ті жінки, які не дають чоловікам поблажки. Вони ж, вибачай мені, Василю, як діти. Е, не збирайся нічого казати, я знаю. І тепер я думаю: хай би вже і вдома нічого не робив, і в товариство тверезості хай би вже не вступав, тільки б був, бо для платонічної любові стара я, Василю…

— А ви забажайте, — знову нагадав ТОЙ, підштовхуючи навіть сусідку поближче до дзеркала. — Захочете такого, що з товариства його виключити варто — буде, захочете князя — буде князь…

Чи й встигла Катерина піймати смисл сказаного, чи сприйняла за жарт:

— От-от, мені вже тільки князя і подавай, бо інакший навіщо? Давай, сусіде, мене до князя! Хоч на годинку!

І так, видно, забажала того щиро, і такі, мабуть, потужні та вистраждані були жіночі біоструми, що ТОЙ і пояснити Катерині нічого не встиг, не зумів, як не було вже її у ванній кімнаті, і екран дзеркала аж затуманився, і вже тільки сам він із недополосканими трусами, а сусідки нема.

І чи то система за шістнадцять двадцять була недосконалою, чи то дуже вже потужною й сфокусованою була воля Катеринина, але, не встигнувши навіть зойкнути, і не дивуючись, стояла вже вона у гридниці, витираючи мокрі руки об коротенький домашній халатик, а навпроти за грубим столом чоловік бородатий, прибраний дивно, як у кіно, і Катерина навіть була повірила на хвилю, що це довженківці тут хазяйнують, а вона сюди невпопад. А чоловік не то на Ступку, не то на Степанкова схожий?

Але ж ні режисерів, ні «юпітерів», і «мотор» ніхто не кричить.

— Хто ти є, жоно? — спитав чоловік, піднявши очі.

— А ти хто?

Здивувався чоловік, і бачить Катерина, що молодий він, а це смуток робить його старішим.