останньому сході. Вчіпилася за поруччя, триваючи хвилину в німому, безтямному жаху.
Знівечить тебе розгуканий океан злості й завзяття. "Спасай себе!" — шептало щось до неї. "Ні,
ні"! — сказала Мотря, ступаючи на замкове подвір'я.
Товпища безборонних людей тулилися до стін. Стіни стогнали й ридали, як живі. За
кождим вистрілом гармати, неначе відгомін її, лунав жахливий крик. "Ісусе Христе!"
Жінки, як божевільні, бігали, шукаючи загублених дітей і мужів. Щохвилини приносили
когось згори і клали на тії стоги постелі, котру батуринські жінки позносили зі своїх хат на замок. І
за кождим разом з-під мурів кидалися туди цілі сотні жінок, дідів, дітей, питаючися: "Хто се?" А
пізнавши, припадали з розпучливим криком до вбитого або раненого і тягнули кого в пивниці або
хоч під мур, де було хоч трохи безпечніше від куль. Загулювали очі на смерть або осмотрювали
рани. Про лікарський догляд і опіку і мови тут не було. Ворог припускає штурм. Чимраз ближче й
чимраз густішою лавою підсувається під замок. У його багато гармат, вони вже обстріляні, їх кулі
попадають як не в замок, то в город. А в батуринців мало гармат і бракло того, кого вони слухати
привикли, не стало Кенігзена, що за десятьох працював, а за сотки розумів гарматне діло.
Герцик на його місці. Мотря бачить чорну тінь полтавського полковника, що пробігає по
мурах. Біжить туди, хоч совість каже лишитися в подвір'ю біля вмираючих і ранених.
Хоче знати, чи не пора відчинити вежу. Чечель вже ледви дише. Побачивши Мотрю, дає
знак, щоб не підходила ближче.
— Як же там, полковнику?
— Бачите як.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не вбивай. Батурин.» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 575. Приємного читання.