Мотря.
— У велике заходило, пані. Полковник Герцик команду над гарматами приняв. Чуєте,
знову наші стріляють. Час мені, прощайте!
І він побіг.
— Перший приступ відбили, — промовила Мотря, — а за першим піде другий і третій.
Тепер ніч. Тільки світла, що пожежа горить. Хто знає, які в Меншикова плани. Іду я, мамо.
— Підеш?.. А що ж я робитиму без тебе?
— Те, що я без вас, мамо. Поблагословіть мене. Мотря приклякла, Любов Федорівна руки
на голову доньки поклала.
— Що доброго я в життю своїм зробила, почисли за донькою моєю, Боже!
Мотря вибігла з замку.
Батурин горів. Здавалося, пожежа була грізніша, ніж удень, бо вночі усе страшніший
огонь. Замкові мури облиті були червоною загравою, ніби це вони горіли. Руді дими снувалися
кругом. Валилися димарі, з луском падали перепалені сволоки і розсипалися муровані стіни.
Люди вже не кричали. Забули про пожар, вся їх увага звернена була на останнє
прибіжище, на замок. Коли б він не упав.
— Коли б він не упав... — говорила до себе Мотря, пробігаючи замкове подвір'я. Тягнуло
її туди, де недавно мало не пожила смерті. Хотіла побачити те місце, але пригадала собі мамині
слова й завернула з дороги.
— Де лежить гарматний осаул, пан Кенігзен? — спитала якогось офіцера.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не вбивай. Батурин.» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 571. Приємного читання.