— В гетьманських покоях надолині, — почула відповідь і побігла туди.
Великий склеплений покій озарений був червоною луною, подібно як цілий Батурин. Крізь
малі, в олуво оправлені шибки вливалася вона, надаючи гетьманській спальні фантастичного
вигляду. Біля ліжка горіла свічка і хропів на фотелю старий німець-лікар.
Мотря підійшла до хорого і нахилилася над нього.
Пізнав її.
— Це ви, Мотре Василівна?.. Спасибі, що прийшли... Як же там?
Говорив насилу, крізь великий біль.
— Нічого, перший приступ відбили.
— А гармати?
— Стріляють. Герцик заправляє ними.
— Перекажіть, щоб пороху більше підсипав. З третьої зряду хай краще не стріляє, щоб не
розірвало дула. Небезпечна.
Мотря хустиною обтерла йому з чола піт.
— Спасибі. Як ваша ласка, подайте води. Палить. Мотря піднесла йому чарку з водою і
збудила старого німця.
— Гер медікус, спите?
— Борони Боже. Я лиш так трохи задрімав.
— Ваш земляк хорий, а ви куняєте, як коли б нічого.
Німець нахилився над неї.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не вбивай. Батурин.» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 572. Приємного читання.