Не вбивай. Батурин.

привабливішою стане від нікчемного життя. Мотря весь час носила цей ключ при собі. Але не

думала про нього. Аж нині, побачивши важко раненого Кенігзена, пригадала собі. Коли на сім

світі зачиняться перед нею всі двері наглухо, цей ключ відчинить її ворота у другий, може,

кращий, на всякий спосіб інший світ. Мотря ще раз глянула від дверей на Кенігзена.

— Не бійся, гарматний осауле! У мене ж ключ, "двері райскія нам отверзающий". І

вийшла.

Ніби в огненну піч входила. За кождим разом, як вітер повіяв у лице, становилося так

гарячо, що, гадала, упаде від задухи. Вітер розносив ґонти і тліючі сніпки. Полумінь Стріляла

вгору, як горючий водограй, знімалася вгору, як хвостаті комети, то знов стелилася низом і

повзла, як стоязика казкова гадюка.

Стіни замку мерехтіли, ніби їх освітлювано кольористими огнями. Мотрі прийшов на гадку

цар-піротехнік. Гляди здалеку, жорстокий тиране, і радуйся, сотворивши пекло!

Горить Батурин. Дотлівають хати, запалені руками власників своїх. Від них займаються й

сусідські оселі, навіть ті в бічних уличках, серед садів. Дерева тріщать, ніби з болю. Птахи, що

мали гнізда на них, під хмарами кружляють і жалісно кричать. Щасливі ті, що скорше відлетіли у

вирій. Щаслив, хто покинув Батурин!..

Збігала по східцях. Якраз у цей мент завищало щось у воздухах, заскавуліло, завило, як

пес, і московська граната влучила, як грім, у недалекий горючий будинок. Засичала ста язиками

пожежа, ще вище знялися огненні стовпи, ще ясніше зробилося кругом, ще гарячіше. Мотрею

захитало, ніби якась невідома сила їй тручала її назад в замкові салі. Мало не впала на