Не вбивай. Батурин.

вітром полетів назад.

Даром драгунські старшини посилали проти Герцика своїх людей. Завзятий полковник, як

жнець снопи, клав ворогів на полі.

— Це чорт, не чоловік, — казали москалі, вертаючи до своїх.

Не менше пильним жнивом міг похвалитися Герциків старий сотник. На чорнім коні. сам

чорний, як циган, не кидав собою по полю. як це люблять молоді робити, а лиш пильно

розглядався довкола, і де побачив котрого з козаків у важкій пригоді, туди несподівано являвся,

щоб одним махом своєї кривої, широкої шаблюки, котру не всякий міг би й гаразд двигнути, бо

була важка, як царева дубинка. рішити непевний двобій. Рішення не виходило на московську

користь.

Завважили "старого чорта" москалі і пустили на нього одного зі своїх найвправніших

грачів.

Сотник, побачивши його. спинив свого коня так, що кінь аж присів на задніх ногах і голову

високо вгору підняв, закриваючи нею їздця. З диким криком летів на нього москаль, великий,

сутоловатий, як медвідь. Сотник чув його зневажливі слова, від кожуха несло тютюном і водкою,

бачив червоні лиця драгуна і його короткий грубий синій ніс і. здавалося, задеревів зі страху.

Нараз скочив конем вбік, так що москаль пролетів сажнів, може, двадцять вперед. Тоді сотник

погнав за ним і, як яструб на голуба, кинувся на нього. Прискакував то справа, то зліва, то

налягаючи сильно, то ніби втікаючи від ворога, аж нараз добре виміреним і сильним ударом

вибив йому шаблю з руки. Шабля зі свистом полетіла вгору і з бренькотом упала на землю