Не вбивай. Батурин.

далеко від тих двох, що зчепилися в рукопашнім бою.

Оба великі, сильні, вкриті курявою, потом і кров'ю, нагадували казкових богатирів, що

борються на смерть і життя. Ніхто не важився спішити їм на поміч. Де двох таких лицарів

б'ється, там третій не мішайся. Здавалося, і козаки; і москалі без переговорів заключили

перемир'я, поки не рішиться цей двобій. Не тривав він довго. Жилавому сотникові поталанило

вхопити сутоловатого москаля і стягнути його з коня.

Занімів Батурин і задеревіли москалі, побачивши, як їх найкращий грець, ніби мотиль на

шпильці, вертиться у сотникових руках, вимахуючи руками й ногами і викидаючи з себе

щонайгидкіші слова і щонайважкіші прокльони. Аж здавлений за горло, посинів, вибалушив

кров'ю забіглі очі і захарчав. Сотників кінь летів у напрямі Батурина. Сотник ломив москаля, як

жнець ломить сніп, щоб покласти його наспід, під полукіпок, аж зломивши, відкинув геть від

себе.

Сотник дихав важко. З його правої руки і з лоба спливала широкими струмками кров,

котрої не було як і коли тамувати.

— Нас сколюють! — кричав до Герцика.

Герцик дав знак, і його люди пустилися в напрямі обложеного города. Не всі. Декількох

заплатило життям за цей сміливий випад. Товариші старалися піднести їх і взяти поміж себе.

Одного, щоправда, невеличкого й неважкого, ще молоденького козака, котрий насилу впросився

до нинішнього, так небезпечного випаду, вірний кінь вхопив зубами за пояс і ніс з кривавого бій-

поля, ніби розуміючи, яке горе чекало б його тяжко пораненого пана, коли б він так попався в